| Сторінки:
1
..
12
13
14
15
16
..
25 |
tysovska
Модератор
Повідомлень: 940
Зареєстрований: 4-8-2004
Місто: Kyiv
Нема на форумі
Настрій: бойовий
|
|
Роман Іваничук, "Через перевал"
В анотації цей роман означений, як химерний. Книжка має три частини - "Море",
"Ґражда" і "Замок". У кожній із частин автор (біографічного) роману має здолати
(внутрішню) перешкоду, яка заважає йому примиритися з самим собою і з навколишнім
світом. На схилі літ письменник Северин, якого всі давно називають Майстер, вперше
стикається з таким явищем, як творчий ступор, творчий застій, і він намагається
пробитися через цю несподівану перешкоду. Перший етап - він шукає причин у
навколишньому світі. Він стикається з повальним невіглаством молодої літератури,
з її ницими устремліннями, з прагненням епетажу понад усе. Северин вирішує
усамітнитися у ґражді, де його чекає зустріч із власним минулим і з деякими
вчинками, які досі не дають йому спокою. Коли він знаходить у собі сили зізнатися
самому собі у всіх праведних і неправедних ділах, він готовий "перейти через
перевал" - ступити у завтрашній день, хоча думав, що навіки залишиться у дні
минулому. А там, за перевалом, його очікує занурення в історичні події, про які він,
письменник, написав багато романів. Він уявляє себе у ролі безпристрасного
скриптора, який тільки нотує події, але ті нотатки допомагають проаналізувати
помилки, щоб нащадки їх більше не припускалися. Оце історичне занурення - останній
етап примирення з собою, хоча тут я, чесно кажучи, не зовсім зрозуміла, чому саме
цей етап стає вирішальним. Але письменник нарешті долає творчий ступор, і знову
стає ляльководом літературних героїв, ним створених а чи відтворених.
Роман у першу чергу буде цікавий письменникам, які, поза всяким сумнівом, час від
часу мають схожі почування й стикаються з подібними проблемами. Для решти читачів
роман може видатися дещо тяжким, громіздким. Найкраще читається друга частина,
вона по-справжньому захоплює.
|
|
|
tysovska
Модератор
Повідомлень: 940
Зареєстрований: 4-8-2004
Місто: Kyiv
Нема на форумі
Настрій: бойовий
|
|
Марина Соколян, "Ковдра сновиди (Виправдання безладу)"
Новий роман Марини Соколян по-справжньому можна назвати романом. Тут присутні усі
його первинні атрибути (останнім часом, щоправда, дещо затерті): кілька сюжетних
ліній, значний часовий проміжок (у даному випадку - кілька століть), складна
взаємопов'язаність подій, намагання повніше осягнути людські вчинки, мотивації,
зростання особистості тощо.
"Ковдра сновиди" - оповідь на межі між реальним і фантастичним. Реал - це сюжетна
лінія, де головними героями є художник Барт і науковець Натан Вар. Обидва вони
певною мірою позбавлені снів: Барт завжди бачить кольорові сни, але як художник
він не має змоги втілити їх на полотні, адже працює на замовлення. Натомість Натан
Вар взагалі ніколи не бачить снів. Наприкінці їм все-таки дається шанс зробити
вибір - на користь снів.
Сни стають провідною темою книжки, адже сни тісно пов'язані з фантазією. Саме тут
з'являється фантастичний пласт оповіді - час, коли ще була можлива магія. Але люди,
прагнучи упорядкувати світ, витворили Сіру Варту, яка поступово знищила магію.
Сюжетна лінія Еллани, яка шукає Єрухалом - дивовижне місто, що є втіленням магії,
присвячена саме цьому. Наприкінці книжки Сірій Варті (тобто раціо) все-таки
вдається знищити Єрухалом (древній безлад, хаос), та єдиний бог, що лишився
живим - Айну - встигає стати новим містом - Ірамом, де рятуються мешканці Єрухалому.
Тобто, магія все-таки не зникає безслідно, тільки тепер вона живе лишень у
людських снах.
Головний висновок, який робить авторка, на мою думку, виражений у цих словах:
| Цитата: | „Ми звели свою оселю над безоднею... Її стіни міцні, її ворота незламні, але що
врятує нас від повіддя? Воістину, замість тяжких мурів слід було збудувати
човна”.
Під хибким порогом нашої свідомості – безодня, і ми не готові до її вторгнення в
наше життя. Самогубства, масові психози, розумові розлади – ось ціна, яку ми
платимо за позірну безпеку порядку. Одного дня наші сни повстануть проти нас, і
єдиний шлях до порятунку лежатиме через божевілля. |
Якщо ви любите фентезі і в той самий час готові сприймати досить несподівану
філософію, ця книжка - для вас.
|
|
|
tysovska
Модератор
Повідомлень: 940
Зареєстрований: 4-8-2004
Місто: Kyiv
Нема на форумі
Настрій: бойовий
|
|
Марія Матіос, "Щоденник страченої"
Скажу відверто, що після "Солодкої Дарусі" цей текст мене розчарував. По-перше, це
таки справді щоденник. Принаймні, на 3/4. Остання частина теж мало відрізняється за
змістом, хоча й дещо інша за формою. Мотиви і вчинки головної героїні Лариси
лишилися поза моїм розумінням. Те, що написано в щоденнику, заперечується ув
останній, пояснювальній частині. Щоденник головної героїні - це фантастичний
світ, який собі вигадала неврівноважена жінка, і тільки подекуди події зі
щоденника таки корелюються з дійсністю, відповідають їй.
Навіть не знаю, кому порадити таку книжку. І психологічною прозою (в моєму
розумінні цього терміну) її не назвеш, і "детективний сюжет", заявлений в анотації,
тут притягнутий за вуха. Словом, я розгублена 
|
|
|
Тарас Задорожний
Почесний Академік
Повідомлень: 1081
Зареєстрований: 31-5-2005
Місто: Київ
Нема на форумі
Настрій: закоханий
|
|
| Цитата: | Оригінальне повідомлення від tysovska
Марія Матіос, "Щоденник страченої"
Скажу відверто, що після "Солодкої Дарусі" цей текст мене розчарував. |
Мене також... Я змінив думку про авторку. Вона просто почала попсити... Психічно
травмований головний герой... Трошки додати сексу і вражень... Трохи дешевого
псевдодетиктиву... І шо вийде... А ше Матіос член журі по Шевченківській премії...
От-так
Вертольоти - це душі загиблих танків
(с) Невідомий
|
|
|
tysovska
Модератор
Повідомлень: 940
Зареєстрований: 4-8-2004
Місто: Kyiv
Нема на форумі
Настрій: бойовий
|
|
| Цитата: | Оригінальне повідомлення від Тарас Задорожний
Я змінив думку про авторку. Вона просто почала попсити... |
Та я б не мала нічого проти, якби вона писала попсу. Скажімо, той же Волков пише
собі детективи - і мені вони подобаються, бо він вкладає у це душу. Навіть у легкому
читві має відчуватися, що автор вклав у нього багато праці. А тут у мене було таке
враження, що текст писався лівою ногою...
|
|
|
Тарас Задорожний
Почесний Академік
Повідомлень: 1081
Зареєстрований: 31-5-2005
Місто: Київ
Нема на форумі
Настрій: закоханий
|
|
Я мав на увазі під попсою те, шо не можна вважати поп-артом... Волков пише, шо інше,
аніж попса в мому розумінні... Я не так висловився, певно. Я мав на увазі, шо книжку
писали до дати і під шумок слави з минулої. Я купив, лише тому, шо сподобалась мені
Даруся. І я певно не один такий
Вертольоти - це душі загиблих танків
(с) Невідомий
|
|
|
tysovska
Модератор
Повідомлень: 940
Зареєстрований: 4-8-2004
Місто: Kyiv
Нема на форумі
Настрій: бойовий
|
|
Так, пане Тарасе, згодна.
|
|
|
Тарас Задорожний
Почесний Академік
Повідомлень: 1081
Зареєстрований: 31-5-2005
Місто: Київ
Нема на форумі
Настрій: закоханий
|
|
Дякую за розуміння 
Вертольоти - це душі загиблих танків
(с) Невідомий
|
|
|
Dmy
Почесний Академік
Повідомлень: 3228
Зареєстрований: 9-11-2003
Місто: Донецьк
Нема на форумі
Настрій: Неформатний
|
|
| Цитата: | Оригінальне повідомлення від Тарас Задорожний
| Цитата: | Оригінальне повідомлення від tysovska
Марія Матіос, "Щоденник страченої"
Скажу відверто, що після "Солодкої Дарусі" цей текст мене розчарував. |
Мене також... Я змінив думку про авторку. Вона просто почала попсити... А ше Матіос
член журі по Шевченківській премії... |
Пане Тарасе, а Ви до "Дарусі" ММ читали? Приміром, "Бульварний роман" чи, там,
"Фуршет"? Дуж-же раджу - не як вершини красного письменства, а щоби менше
розачаровуватися. Ще більше раджу рецензію О. Бойченка на тоті гіти! Нажаль, цього
насправді гіта немає у нього в "Шатокуа+" - може, тому що "предмет" є "членом журі", а
за сумісництвом лавреатом той таки премії?
(Я десь тут уже давав лінку, якщо знайду - продублюю)
Усе мине. Усе мене мине
 |
|
|
Тарас Задорожний
Почесний Академік
Повідомлень: 1081
Зареєстрований: 31-5-2005
Місто: Київ
Нема на форумі
Настрій: закоханий
|
|
| Цитата: | Оригінальне повідомлення від Dmy
Пане Тарасе, а Ви до "Дарусі" ММ читали? Приміром, "Бульварний роман" чи, там,
"Фуршет"? Дуж-же раджу - не як вершини красного письменства, а щоби менше
розачаровуватися. Ще більше раджу рецензію О. Бойченка на тоті гіти! Нажаль, цього
насправді гіта немає у нього в "Шатокуа+" - може, тому що "предмет" є "членом журі", а
за сумісництвом лавреатом той таки премії?
(Я десь тут уже давав лінку, якщо знайду - продублюю) |
Направду, пане Дми(тре?), не читав я цієї приємної жіночки до "Дарусі"... Вже певно і
не буду...
Ви може краще орієнтуєтесь, то підкажіть. А хіба вона не стала членом журі після
оримання премії...
Вертольоти - це душі загиблих танків
(с) Невідомий
|
|
|
tysovska
Модератор
Повідомлень: 940
Зареєстрований: 4-8-2004
Місто: Kyiv
Нема на форумі
Настрій: бойовий
|
|
| Цитата: | Оригінальне повідомлення від Тарас Задорожний
А хіба вона не стала членом журі після оримання премії... |
Після-після, все правильно.
|
|
|
Тарас Задорожний
Почесний Академік
Повідомлень: 1081
Зареєстрований: 31-5-2005
Місто: Київ
Нема на форумі
Настрій: закоханий
|
|
| Цитата: | Оригінальне повідомлення від tysovska
Після-після, все правильно. |
Дякую 
Вертольоти - це душі загиблих танків
(с) Невідомий
|
|
|
tysovska
Модератор
Повідомлень: 940
Зареєстрований: 4-8-2004
Місто: Kyiv
Нема на форумі
Настрій: бойовий
|
|
Радіопрограма Ніни Герасименко "Коронація слова"
Щотижня у четвер о 15:20
на Третьому мистецькому каналі - каналі духовного відродження
(частота 72,8 FM або третя програма на трипрограмному приймачі)
На передачі зазвичай запрошуються письменники знані і незнані, видавці,
культурні діячі тощо.
|
|
|
tysovska
Модератор
Повідомлень: 940
Зареєстрований: 4-8-2004
Місто: Kyiv
Нема на форумі
Настрій: бойовий
|
|
Іван Керницький, "Герой передмістя"
(Юрій Винничук презентує)
Весела, дотепна і цікавенна книжка для дорослих і дітей
Незрівнянні оповідки учня п'ятої нормальної Михася про його інструктора,
студента прав Львівського університету пана Макса.
Для того, щоб дати вам уявлення про стиль, наведу хіба один уривок.
(У о. Каштановича, який користувався беззастережною повагою і довірою парохіян,
сталася неймовірна приключка: вкрали в чужому районі в трамваї годинник).
| Цитата: | Гість раптом вибухнув, гей той вулькан.
- Лихо бери годинник, хоч це антик, пам'яткова річ, мій дідо дістав його від Йосифа
ІІ-го чи від Фердинанда І-го, вже не тямлю, ну, та й вартість свою має: чисте золото,
три коперти, сам ланцюжок важить з десять дека, собаку можна на ньому припняти!.. Та
лихо його бери, кажу! Але ж самий факт, розумієш, те, що мене обікрали, мене, отця
Каштановича! Ти розумієш - мене знає цілий Львів, мені за двадцять років дурне перо
не пропало кишені, а тут - золота "Омега"! О, я цього не пущу кантом! Як мої батяри на
Знесінню про це довідаються, то вони видадуть твоїм батярам формальну війну!
|
А ще ж оповідки про всіма улюблену копанку й львівську збірну "Україна", про
поліцію, революціонерів ОУН, "лінивих і загодованих, як підсвинки, котусів" і
багато-багато ще!
|
|
|
Василь
Академік
Повідомлень: 656
Зареєстрований: 13-11-2002
Місто: Львів
Нема на форумі
Настрій: порожній
|
|
А мені з останнього прочитаного дуже сподобалось "Перламутрове Порно" Ірени
Карпи. На початку книги - вступне слово Юрка Андруховича, де він фігіє з нового
роману Карпи. А це вже щось значить...
ця земля збатогована вміє бути вічною () Ю. Андрухович \"Країна дітей\"
|
|
|
MartinkaDP
Дійсний член
Повідомлень: 210
Зареєстрований: 12-11-2003
Місто: Київ
Нема на форумі
Настрій: одомашнений
|
|
а ти у Львові купив? значить скоро й тут буде, поближче...
|
|
|
tysovska
Модератор
Повідомлень: 940
Зареєстрований: 4-8-2004
Місто: Kyiv
Нема на форумі
Настрій: бойовий
|
|
Марина Гримич, "Мак червоний в росі..."
І в анотації, і в усіх рецензіях, що мені траплялися, написано, що книжка ця - про
дітей шістдесятників як про "втрачене покоління". І справді, тема самогубства - чи
не найголовніша в книжці.
Щоправда, як на мене, авторка приписує тільки дітям шістдесятників проблеми, з
якими насправжки стикається будь-яке покоління. (Наприклад, біль - як головна
ознака того, що людина жива).
Книжка по-своєму філософська, хоча далеко не всі ідеї для мене прийнятні. Скажімо,
один із героїв-киян кидає іншому герою-західнякові таке майже звинувачення (цитую
з пам'яті): "Легко бути націоналістом на Західній Україні, де навколо всі -
націоналісти, а ти спробуй побути ним у Києві". Коли згадати, скільки західняків
були вивезені до Сибіру, то якось це обвинувачення блякне.
Ще одна думка, яка зачепила особисто мене: одна з головних героїнь оповіді, Ляля,
говорить про те, що культовий твір написати легко, треба тільки знати, що саме
підкреслити, виділити, які штрихи додати... Якби це так було насправді легко, гадаю,
і "Мак червоний в росі..." міг би стати таким, але я не маю певності, що твір потягне
на культовість (хоча анотація вельми самовпевнена).
Книжка має потужний містичний пласт, і от він якраз, наприкінці оповіді, "витягає"
на собі всі її слабкі місця й змушує читача раз у раз повертатися думкою до твору.
|
|
|
Наталка
Почесний Академік
Повідомлень: 2594
Зареєстрований: 22-4-2003
Місто: Київ
Нема на форумі
Настрій: різнобарвний
|
|
Мені "Мак червоний в росі..." дуже сподобався. Настільки, що не маю жодного бажання
аналізувати цей твір. Я просто була (і залишаюся) під враженням, а враження -
чудове. Не знаю щодо слабких місць - прочитала на одному диханні, і отримала море
задоволення. І плакала трохи, і над чим поміркувати було. Імхо, "Мак червоний..." -
найсильніший художній твір у пані Марини Гримич, а я читала їх усі.
Це все наснилось мені - губи Його пахнуть літом;
руки Його ніжніші за будь-які весни. (с) Соломія Чубай.
|
|
|
tysovska
Модератор
Повідомлень: 940
Зареєстрований: 4-8-2004
Місто: Kyiv
Нема на форумі
Настрій: бойовий
|
|
Я дала почитати "Мак..." своїй колишній університетській викладачці - і вона теж у
захваті. Напевно, то я просто дуже черства з натури
|
|
|
tysovska
Модератор
Повідомлень: 940
Зареєстрований: 4-8-2004
Місто: Kyiv
Нема на форумі
Настрій: бойовий
|
|
Василь Шкляр, "Елементал"
Перевидання, яке вийшло у новій "Кальварійській" серії "Першотвір". Продається у
парі з "Тарасом Бульбою" Гоголя (у перекладі того ж Шкляра)
Коли я читала "Елементал", у мене виникло таке собі дежа вю: десь колись я вже
читала щось схоже чи то за стилем, чи то за темою, чи то взагалі щось таке... таке...
такого типу. І я нарешті згадала: аякже! серія Кононовича про агенцію Тартар і
детектива Оскара! Хоча, на мій смак, у Шкляра текст більш витончений, і навіть там,
де він допускається відверто маскулінно-шовіністичних випадів, він це робить
якось... е-е-е... м'якше, ніж Кононович.
Що вирізняє цю книжку з-поміж інших бойовиків? Беззаперечна якість тексту.
Витриманий стиль, довершена композиція, багата українська мова. Нема за що
зачепитися оку. Такі тексти читати надзвичайно приємно. Сюжет достатньо цікавий,
щоб читач не занудьгував, але не такий стрімкий, щоб неможливо було взагалі
відкласти книжку.
Дія відбувається переважно на російській території, Чечня присутня примарно,
адже герой так і не потрапляє на її територію. Завдання головного героя -
французького найманця-українця "Анрі" - врятувати красуню Хеду, дочку президента
Ічкерії. Але, як завжди у Шкляра, кінцівка далеко не така, якої б міг очікувати
читач.
|
|
|
Captivitas
Почесний Академік
Повідомлень: 1193
Зареєстрований: 15-9-2003
Місто: Запоріжжя
Нема на форумі
Настрій: біфуркаційний
|
|
26.01.06. У прямому ефірі з нами спілкуватиметься автор "Московіади", "Рекреацій",
"Перверзій", "Дванадцяти обручів" і багато чого іншого. Не кажучи вже, що патріярх
Бу-Ба-Бу і автор улюблених Майдан-Інформом рядків про те, що "влада собі як влада -
суцільні, курва, бандити". Отже - Юрій Андрухович.
Інтернет-конференція відбудеться на форумі "Культура" сайту Майдан тут: http://www2.maidanua.org/news/view.php3?key=1138091459&trs=-1&a... і почнеться о 15.00. Питання можна ставити за наведеним лінком вже зараз.
Наша країна не настільки велика, щоби в ній розминутись(с) С.Жадан
|
|
|
tysovska
Модератор
Повідомлень: 940
Зареєстрований: 4-8-2004
Місто: Kyiv
Нема на форумі
Настрій: бойовий
|
|
Микола Гоголь, "Тарас Бульба" (у перекладі Василя Шкляра, видання
"Кальварії")
За основу для свого перекладу В.Шкляр узяв найпершу версію повісті, опубліковану
у збірці "Миргород". Я не ставила перед собою задачі порівнювати два видання -
перше й друге, і тому вірю на слові Шкляру, що у першому виданні набагато менше
промосковських реверансів. Крім того, у першій версії трошки інакший кінець - але
це вже ви самі прочитаєте, не буду вам усіх секретів розкривати.
Переклад Шкляра - прекрасний. Коли я читала "Тараса Бульбу" в оригіналі, у мене
завжди було відчуття, що мені хочеться текст перекласти на українську мову - ніби
зробити зворотний переклад. От якраз Шкляр і зробив такий зворотний переклад - і
книжка читається зовсім гладко, мов оригінал.
Можливо, колись саме це видання вивчатимуть у наших школах
|
|
|
tysovska
Модератор
Повідомлень: 940
Зареєстрований: 4-8-2004
Місто: Kyiv
Нема на форумі
Настрій: бойовий
|
|
З інтернет-конференції Андруховича
(тут він класно сказав):
Питання від Харцизяки: Ви пам*ятаєте уроки української літератури в
школі? У нас на Донбасі, це певне, було ще "цікавіше" . Смаки формуються і
виховуються з дитинства. Як би ваша воля, то яким чином Ви би спланували навчальну
програму з української літератури? Кого, скільки, як і в якому віці, вважали б за
доцільне подавати для вивчення в загальноосвітній школі?
Ю.А. Це тема для великої статті, тут є над чим думати. Якщо отак сходу, то я,
мабуть, пропонував би вчителям приблизно те, що робив мій друг Віктор Неборак,
коли на початку 80-х засланий був викладати укр. літ-ру у шахтарському ПТУ в
посьолку Карбамід на Луганщині. Він просто розповідав учням про свої улюблені
книжки і часом читав з них уривки. Вони його «признали» і називали «Учітєль».
|
|
|
tysovska
Модератор
Повідомлень: 940
Зареєстрований: 4-8-2004
Місто: Kyiv
Нема на форумі
Настрій: бойовий
|
|
На сайті "СУМНО" проводиться опитування - Хто ваша наулюбленіша писарка
Я проголосувала за Забужко, хоча могла би проголосувати і за Соколян .
Наталка Очкур в опитування не включена, але там пропонується в коментарях
називати того, кого ви хочете додати.
|
|
|
tysovska
Модератор
Повідомлень: 940
Зареєстрований: 4-8-2004
Місто: Kyiv
Нема на форумі
Настрій: бойовий
|
|
Лариса Денисенко, "Корпорація ідіотів"
Я не була знайома з творчістю авторки, коли купувала цей роман. Зізнаюся, "запала"
на рекламу в анотації: "Сучасна проза в дусі Гоголя та Зощенка". Щоправда, вже на
першій сторінці фрази на кшталт "...я кажу абсолютно щиро й без зайвого
кокетування: коли ти влучно смердиш, шансів залишитися без уваги в тебе обмаль"
мене насторожили. Ця фраза, як на мене, радше в дусі Світлани Пиркало, ніж Зощенка,
а тим паче Гоголя.
Але текст читається легко, трапляються смішні місця. Є в мене, проте, відчуття, що
авторка в побуті - людина російськомовна і тому деякі фрази - цілковита калька з
російської. (Наприклад, "я помічаю кілька знайомих облич, але всі вони не
викликають бажання приєднатися до трапез їхніх господарів" або "Він не повинен
ліворуч та праворуч розкидатися своїми здібностями".
А от фраза на стор. 116 мене просто підтяла під корінь: "Величезні баби, схожі на
античних наяд, які тримають на своїх плечах колони...". Уявили наяд - отих
морських німф - у вигляді колон? Мабуть, слово "каріатида" - задовге, тож і в тексті
не вмістилося...
Словом, враження від книжки дивне: ніби й нічогенька - і "не те". Безперечно, на
любителя.
|
|
|
| Сторінки:
1
..
12
13
14
15
16
..
25 |
|
![[*]](images/xp/default_icon.gif){kind=icon}
