| Сторінки:
1
..
13
14
15
16
17
..
25 |
spark
Дійсний член
Повідомлень: 202
Зареєстрований: 25-8-2004
Місто: Київ
Нема на форумі
Настрій: Настрій не вказаний
|
|
Наяди, здається, не тільки морські німфи. В річок та струмків - теж наяди 
|
|
|
tysovska
Модератор
Повідомлень: 940
Зареєстрований: 4-8-2004
Місто: Kyiv
Нема на форумі
Настрій: бойовий
|
|
spark, правда-правда
|
|
|
tysovska
Модератор
Повідомлень: 940
Зареєстрований: 4-8-2004
Місто: Kyiv
Нема на форумі
Настрій: бойовий
|
|
Володимир Лис, "І прибуде суддя"
На перший погляд роман видався мені містичним трилером. Для цього в тексті - чи не
до останнього моменту - було все: чотири загадкових смерті, блукання головного
героя нічним незнайомим містечком у пошуках жіночого крику про допомогу,
загадкова жінка-сусідка - "кривенька качечка", яку герой чи то обожнює, чи то
ненавидить за її несподівані зникнення час до часу. Читати було цікаво, місцями -
не відірвешся. Середина, щоправда, трохи провисла, бо автору забракло дихання весь
час тримати інтригу на найвищій точці. А от кінцівка мене геть розчарувала. Всі
загадкові події, що трапилися протягом книжки, жодного розв'язання так і не
отримали. Тобто всі вони гамузом отримали пояснення - але то, на мою думку, не пішло
книжці на користь. Таке саме в мене було враження від ще одної книжки автора -
"Продавець долі": читати цікаво, а кінцівка цілком не відповідає настроєві книжки.
Якщо хтось іще читав, поділіться, будь ласка, враженнями.
|
|
|
tysovska
Модератор
Повідомлень: 940
Зареєстрований: 4-8-2004
Місто: Kyiv
Нема на форумі
Настрій: бойовий
|
|
Василь Слапчук, "Дикі квіти"
Не найновіший роман Василя Слапчука, лауреата Шевченківської премії, який
останнім часом дуже плідно друкується, а проте один із нещодавніх. Як завжди,
видало в-во "Факт".
Роман про родинні стосунки розділений на три частини: перша оповідь ведеться від
імені чоловіка Степана, друга - від імені хлопчика Вовика Степановича, а остання -
він жінки Лариси.
Перша частина видалася мені спочатку занадто гротескною. Герой її, безробітний
Степан, у мене не викликав жодних позитивних емоцій, бодай співчуття. Ниє, ниє, на
роботу влаштовуватися не хоче, ще й зраджує жінку з її ж власною найкращою
товаришкою... Через це важко було пробиватися крізь текст, я вже думала було навіть
кинути читати. (Але я не з таких, ми звикли долати труднощі )
Все змінилося, щойно я почала читати другу частину. Оповідь від імені хлопчика
Вовика - і кумедна, і філософська, і несподівана, і щира, і правдива - словом,
позитивних епітетів навіть і не перерахувати. На мій смак, це найкраща частина
книжки, і я б навіть не відмовилася прочитати цілий роман, написаний Вовиком
Третя частина книжки (написана від імені Лариси) зв'язує між собою всі розділи.
Стають зрозумілими мотиви і вчинки героїв книжки, їхні родинні стосунки, їхні
слабкі місця. І саме в цій частині найяскравіше виписаний підтекст книжки: родина
понад усе. Щемкий, але щасливий кінець. Саме заради такого закінчення історії
варто пробитися через першу, дещо важкувату, оповідь.
Рекомендую беззастережно.
|
|
|
Captivitas
Почесний Академік
Повідомлень: 1193
Зареєстрований: 15-9-2003
Місто: Запоріжжя
Нема на форумі
Настрій: біфуркаційний
|
|
Лейпцигська премія за налагодження зв"язків між Німеччиною та Східною Європою
була вручена (звісно кому ) - Юрієві
Андруховичу.
За твердженням свідків виступ Андруховича був жорстким, але аудиторія після
нього аплодувала стоячи.
Наша країна не настільки велика, щоби в ній розминутись(с) С.Жадан
|
|
|
tysovska
Модератор
Повідомлень: 940
Зареєстрований: 4-8-2004
Місто: Kyiv
Нема на форумі
Настрій: бойовий
|
|
Юрій Мушкетик, "Гетьманський скарб"
Роман „Гетьманський скарб” – твір, в якому автор чи не вперше заговорив на
повний голос, без принизливого озирання на недріманне око цензури. Оповідь
ведеться від імені Івана Сулими, сина генерал-хорунжого Івана Сулими, онука
гетьмана Івана Сулими. Саме цей прийом – виклад від першої особи – дозволив
авторові і висловити власні роздуми над причинами, що призвели Україну до
тогочасного жалюгідного становища, і створити яскравий образ „літописця” Івана
Сулими, який із соромливого писарчука зробився козаком, і відтворити характер
гетьмана Павла Полуботка – мудрого, врівноваженого – на противагу скаженому
московському цареві Петру Першому. Романтичні образи гетьманівни Уляни
Скоропадської – першого й останнього кохання Івана Сулими, його товариша Пилипа
Милі – колишнього козака, потім галерника, потім дрібного злодюжки – і зрештою
героя-мученика, зрадника-донощика Ілька Дикого, царевого запроданця Феофана
Прокоповича – всі вони творять неповторну атмосферу книжки. Це не захоплива
оповідка про загадковий скарб Полуботка, йдеться про скарб духовний, а не
матеріальний. Про силу людського духу, про незнищенність народу, про зраду і про
вірність. І про те, що „понад той скарб – Україну – більшого немає”.
|
|
|
Captivitas
Почесний Академік
Повідомлень: 1193
Зареєстрований: 15-9-2003
Місто: Запоріжжя
Нема на форумі
Настрій: біфуркаційний
|
|
Видавництво “НОРА-ДРУК” готує нову серію книг української сучасної художньої
літератури "Популярні книжки" ("ПК"). В цій серії будуть видані твори
популярних письменників, першими з них — романи:
Ірен РОЗДОБУДЬКО "Зів'ялі квіти викидають",
Лариси ДЕНИСЕНКО "Танці в масках" та
Наталки ОЧКУР "Янголи, що підкрадаються".
http://community.livejournal.com/ua_books/81352.html
Наша країна не настільки велика, щоби в ній розминутись(с) С.Жадан
|
|
|
Надія Баловсяк
Академік
Повідомлень: 334
Зареєстрований: 6-8-2004
Нема на форумі
Настрій: Настрій не вказаний
|
|
Українська література відроджується
Невже я знайшла місце, де можна поговорити з однодумцями? Є автори у нас, навіть
дуже багато: Наталка Очкур, Лариса Денисенко, Ірен Роздобудько, Ірена Карпа
(закінчу, щоб не втомлювати шановне панство перарахунком за згадкою метрів типу
Андруховика чи Винничука).
З дозволу шановного панства, поділюся враженнями про деякі книги
Чтиво. Наталка Очкур. "Учора і завжди"
Давно я не читала
- таких гарних оповідок
- книг, написаних такою гарною, багатою мовою
таких заплутаних історій
- книг, від яких у буквальному сенсі неможливо відірватись.
Жіночий роман? Так, трошки. Гарний детектив? І це є. Love story? Безперечно. А разом -
"Учора і завжди" Наталки Очкур. Якщо чесно, я була здивована, що мене настільки
захопило це чтиво. Бо у ньому - занадто багато жіночого. Хоча, може тому й захопило.
Цікава, часом малореалістична оповідь про пані мого віку і її пригоди.
Особливого захоплення викликала мова твору, надзвичайно приємна і багата. Не менш
цікаво й глибоко виписані образи. Причому кожен - настільки колоритно описаний, що
ці люди буквально стояли перед очима. А ще - гострий язичок головної героїні
змушував захоплюватись її розумом і дотепністю.
Не можу не похвалитись - маю автограф авторки :-)
|
|
|
Надія Баловсяк
Академік
Повідомлень: 334
Зареєстрований: 6-8-2004
Нема на форумі
Настрій: Настрій не вказаний
|
|
Винничук. Книжка року за версією Бі-Бі-Сі
Щоб не втомлювати шановне панство великою кількістю відгуків - ще один, щодо
книжки, яка мене досить сильно вразила.
Мабуть, для початку варто сказати, що ця книжка - переможець конкурсу української книги Бі-Бі-Сі. Я купила цей роман ще минулої
осені, все ніяк руки не доходили. І ось - прочитала за три дні. Приблизно першу
половину роману я довго не могла зрозуміти - невже це переможець літературного
конкурсу??? Слід віддати належне автору - володіння словом бездоганне, і якщо
відділяти форму від змісту, то форма, а точніш - спосіб її представлення, досить
непогана. Але зміст... ну явно не тягнув на вартий уваги твір. На скандальний -
безумовно. Але вартий уваги - навряд. В одній розмові я сформулювала - "занадто
еротика чи то недо-порнографія".
Роман Іваничук в анотації так написав про це: "Мені, досвідченому в житті, жінках і
сексі чоловіку, гидко читати... відверто брудні порнографічні екзерсиси
Винничука... Винничуківська порнуха, начитавшись якої, й жінки не захочеш... Автор,
може, психічно хворий..." Звичайно, я не настільки категорична в оцінках, та й не маю
права так судити. Але якщо про першу чи другу жінку автора ще було більш-менш
цікаво, то далі... я заплуталась в їх іменах, уподобаннях, способах сексу, і т.д.
Цікаво почитати це людям з більш феміністичними поглядами, аніж мої. Мене, доволі
толерантну в цьому людину, багато що бісить. Хоча може автор й ставив собі за мету
провокувати...
Отже, перше відчуття - дратує, легка порнуха, і питання - навіщо? Але в якийсь
момент, причому, дуже майстерно, не в конкретний момент появи нової героїні на
сторінках, а дуже поступово, обережно, починаєш розуміти, що ота неймовірна
кількість сексу - це лише фон для чогось іншого, набагато глибшого, набагато
цікавішого. Сюжетна лінія з дівчиною Мар"яною, якій, як виявилось, судилось
померти від страшної хвороби, в кінці просто захоплює... Кінець вразив. Нічого
особливо нового там немає, дівчина дуже по-ремарківськи померла, головний герой
дещо місточно, трошки по-коельйовски дізнається про це. Але це все настільки
вражає, і цілісне сприйняття від книжки настільки сильне, що це починаєш розуміти,
лише перегорнувши останню сторінку.
Дуже вартий уваги твір, хоча, все ж таки, з секс-складовою і відношенням до жінки
Винничук, на мій погляд, перестарався.
Мабуть варто додати, що я сприймала Винничука так би мовити "з чистого листа", у
мене немає досвіду знайомства з його творчістю. Хоча від львів"ян чула, що цей
чолов"яга - не вельми приємна особистість.
|
|
|
tysovska
Модератор
Повідомлень: 940
Зареєстрований: 4-8-2004
Місто: Kyiv
Нема на форумі
Настрій: бойовий
|
|
Пані Надіє, Винничукова повість "Місце для Дракона" - чудовий, сильний,
неоднозначний, трагічний, пронизливий (можу й далі перераховувати епітети) твір.
Справді варто прочитати.
|
|
|
Надія Баловсяк
Академік
Повідомлень: 334
Зареєстрований: 6-8-2004
Нема на форумі
Настрій: Настрій не вказаний
|
|
| Цитата: | Оригінальне повідомлення від tysovska
Винничукова повість "Місце для Дракона" - чудовий, сильний, неоднозначний,
трагічний, пронизливий (можу й далі перераховувати епітети) твір. Справді варто
прочитати. |
Як цікаво - години три тому, проходячи повз крамницю, купила цю книжку :-)
Власне, в анотації написано, що фантастика, тому довго вагалась, але якщо радите -
не відкладатиму на довго.
|
|
|
tysovska
Модератор
Повідомлень: 940
Зареєстрований: 4-8-2004
Місто: Kyiv
Нема на форумі
Настрій: бойовий
|
|
Пані Надіє, в тому самому виданні ще має бути повість про пацюків (не пам'ятаю
назви). Теж надзвичайно сильна річ.
|
|
|
Надія Баловсяк
Академік
Повідомлень: 334
Зареєстрований: 6-8-2004
Нема на форумі
Настрій: Настрій не вказаний
|
|
Ще один новий роман. На цей раз - Лариса Денисенко. "Корпораці ідіотів"
Лірики немає, як у "Кавовому присмаку кориці", немає того здивування, як у "Забавках
з крові та плоті". Є стьоб. Першокласний стьоб, в якому впізнаєш сусідів, знайомих і
колег. А ще - оповідки з Ларисиного щоденника bozi;-) Причому оповідки з реального життя.
До речі, мова і вміння побачити у авторки, як завжди, на висоті - в деякі моменти я
просто реготала, в деякі посміхалась найбільш влучним порівнянням.
Над-сатира, написана, як завжди, дуже вправно. На початку я була дещо розчарована -
ну іще один роман про наше гидотне життя. Так, майстерний, так гарно написаний, але
навіщо повторюватись...
Але б це не була улюблена пані Лариса, якби це все просто так закінчилось... Остання
глава перевертає весь цинізм, весь стьоб і з ніг на голову... І... і, власне, все.
Фантастичний кінець заставляє вас, перевернувши останню сторінку книги,
посміхатись, і, як це не банально, вірити, що ще не все втрачено.
Читайте, воно того варте.
|
|
|
tysovska
Модератор
Повідомлень: 940
Зареєстрований: 4-8-2004
Місто: Kyiv
Нема на форумі
Настрій: бойовий
|
|
| Цитата: | Наталя Кульга, 17-річна школярка із Запоріжжя, презентувала свою першу
книгу. "Калейдскоп ілюзій" - "роман-щоденник-сповідь перед самим собою, що оповідає
про життя жінки від народження до 30 років", - так оцінює жанр сама автор.
"Ця книга з подвійним дном, про розум і підсвідоме, їхню взаємодію та
взаємозв'язок", - розповідає Наталя, - "Я думаю, вона буде цікава аудиторії від 20
до 40 років, хоча й мої однокласники читали її з інтересом і стверджували, що
зрозуміли те, про що я хотіла сказати".
Роман на 350 сторінок надрукований видавництвом "Піраміда". Книга, видана
російською мовою, була презентована у Львові. Львівська публіка сприйняла
новинку досить позитивно. В середині травня київські читачі зможуть
познайомитися з Наталею Кульгою та її новим твором. А тим часом, Наталя Кульга вже
завершує роботу над другим виданням й одночасно готується до випускних іспитів у
школі. |
Джерело
(Вибачайте, але просто не могла втриматися від реготу. Де б книжку взяти
погортати?)
|
|
|
Тарас Задорожний
Почесний Академік
Повідомлень: 1081
Зареєстрований: 31-5-2005
Місто: Київ
Нема на форумі
Настрій: закоханий
|
|
А мені автора такоїх рецензії дайте 
Я точно прочитаю, видам на неї спеціально гроші. Люблю читати школярок 17-років, які
пишуть про життя жінок до 30 і готоються до випускних іспитів зі школи
Вертольоти - це душі загиблих танків
(с) Невідомий
|
|
|
Надія Баловсяк
Академік
Повідомлень: 334
Зареєстрований: 6-8-2004
Нема на форумі
Настрій: Настрій не вказаний
|
|
Любко Дереш. "Культ"
Чи читав хтось цю книгу? Поділіться враженнями
|
|
|
Ігор Яроменко
Новак
Повідомлень: 3
Зареєстрований: 7-11-2005
Нема на форумі
Настрій: Настрій не вказаний
|
|
| Цитата: | Оригінальне повідомлення від Надія Баловсяк
Чи читав хтось цю книгу? Поділіться враженнями |
Дуже прикольний психологічний твір. Двічі прочитав!..
|
|
|
tysovska
Модератор
Повідомлень: 940
Зареєстрований: 4-8-2004
Місто: Kyiv
Нема на форумі
Настрій: бойовий
|
|
Якщо ви хочете добряче посміятися...
http://gak.com.ua/creatives/1/1462
|
|
|
Олексій Мачехін
Модератор
Повідомлень: 4597
Зареєстрований: 31-5-2003
Місто: Київ
Нема на форумі
Настрій: теплий
|
|
Сам собі на подив купив Дяченків "Дика Енергія. Лана". На диво навіть сподобалось.
Ні, воно звісно читво, але писано доволі динамічно. Рекомендую для старшого
шкільного і студентського віку - приємна фентезюшка з чудовим перекладом. Хоча і в
перекладі не обійшлося без русизмів і рутизмів, проте у порівнянні із
середньоукраїнським перекладом цей просто відмінний - мова жива, приємна. Ну
тільки от не сприймаю я слова щиколотка і розвощик, ну що зі мною зробиш? Та ще й
від рути пара слів і зворотів лишилась невиправлених. Взагалі писано під Руслану
Лижичко і її новий проект. Обіцяють якісь комікси, взагалі використання
стилістики книжки.
Ги, доречі про стиль. Хто з вас, старі піонери, пам`ятає казку про Ларіка і його
вірний барабан, який, бувало, виручав малого з біди? Я у малому віці нею
захоплювався. Почитавши книжку зрозумів - Дяченки захоплювались так само  таке враження, що цілі абзаци видерті.
Але книжка варта... у порівнянні з іншими книжками Дяченків.
|
|
|
tysovska
Модератор
Повідомлень: 940
Зареєстрований: 4-8-2004
Місто: Kyiv
Нема на форумі
Настрій: бойовий
|
|
Марина Гримич, "Фріда"
Я читала тільки дві книжки Гримич - цю і "Мак червоний в росі...", але вже можу,
мабуть, сказати, що мається справа з фірмовим стилем письменниці, а саме: те, що
видавалося справжнім і правдивим напочатку, виявиться зовсім не таким
наприкінці.
Книжка складається з трьох частин: початок - про те, як бізнесвумен Ірина Ревуцька
опиняється в Бердичеві, місті свого дитинства, в будинку-химері на Торговій, 4 -
загадковому місці, яке приховує безліч таємниць. Саме з цього будинку починає
розплутуватися інтрига роману. Тут з'являється Фріда - нібито шкільна товаришка
Ірини, яка й ввела її в загадковий дім-дерево. Друга частина - листи, уривки зі
щоденників, старі записи колишніх мешканців будинку на Торговій, 4, з яких постає
історія дому-химери, що виховав Ірину Ревуцьку саме такою, як вона є. Третя частина
- розв'язка, яку я вам, звісна річ, не видам, але якщо ви раніше читали Марину Гримич,
ви зможете самі про все здогадатися ще до останніх сторінок роману...
А книжка мені сподобалася. Є в ній якась загадкова аура, яка не дає відірватися від
читання. Письмо ніби таке повільне, плавне, а читається напрочуд швидко. І затягує.
|
|
|
Наталка
Почесний Академік
Повідомлень: 2594
Зареєстрований: 22-4-2003
Місто: Київ
Нема на форумі
Настрій: різнобарвний
|
|
До уваги читачів, моїх і не тільки, а також усіх друзів, у тому числі й з Форуму
Рідного Міста:
У зв’язку зі зміною прізвища в шлюбі роман "Янголи, що підкрадаються", а також усі
наступні твори, якщо Бог дасть, і вони вийдуть друком, відтепер будуть написані та
підписані  Наталкою Шевченко.
Це все наснилось мені - губи Його пахнуть літом;
руки Його ніжніші за будь-які весни. (с) Соломія Чубай.
|
|
|
spark
Дійсний член
Повідомлень: 202
Зареєстрований: 25-8-2004
Місто: Київ
Нема на форумі
Настрій: Настрій не вказаний
|
|
З точки зору брендінгу чоловік Вам зробив ведмежу послугу. Мати прізвище Шевченко
для письменника (і футболіста )- все одно що
мати прізвище Іванов у Росії
|
|
|
tysovska
Модератор
Повідомлень: 940
Зареєстрований: 4-8-2004
Місто: Kyiv
Нема на форумі
Настрій: бойовий
|
|
Євген Маланюк
Дуже цікава стаття у "Дзеркалі тижня":
| Цитата: | Найталановитіший і найконтроверсійніший поет української еміграції минулого
століття Євген Маланюк був одним з найнебезпечніших ворогів радянської
ідеології. З його поезіями українські літератори (про широкий загал годі й
говорити) могли знайомитися тільки для того, щоб написати «гідну відсіч». Звідки
така невідпорна категоричність? Для сучасного читача все зрозуміло: Маланюк,
поручник армії УНР, який пережив трагізм вимушеної еміграції, бачив Україну
тільки як самостійну державу. Більше того, він чітко усвідомлював необхідність
розвитку й утвердження у цій державі національної ідеології (що думають з цього
приводу наші владні мужі? Саме час удруге заборонити Маланюка?).
Якщо така ідея комусь раптом і спаде на думку, то зробити це вже не вдасться. Бо
спадок поета, досліджений і проаналізований вітчизняними літературознавцями,
хочеться вірити, все-таки вже став надбанням інтелектуальної еліти держави. Серед
цих досліджень осібне місце посідають наукові розвідки кіровоградця Леоніда
Куценка, який взяв на себе обов’язок відкрити Маланюка для якомога більшої
кількості людей.
<...>
Звичайно, напередодні 110-річчя Євгена Маланюка про все це, але повніше, гостріше,
цілісніше, міг би сказати сам Леонід Куценко…
Та краєзнавець раптово і трагічно загинув. Його збила машина на одній з
магістралей міста. Документи з кіровоградських архівів свідчать, що саме там
колись розміщувався міський цвинтар, а на проїзній частині поховані священики і
монахи.
У ці дні близькі і друзі відзначають сороковини його пам’яті. |
|
|
|
Наталка
Почесний Академік
Повідомлень: 2594
Зареєстрований: 22-4-2003
Місто: Київ
Нема на форумі
Настрій: різнобарвний
|
|
| Цитата: | Оригінальне повідомлення від spark
З точки зору брендінгу чоловік Вам зробив ведмежу послугу. Мати прізвище Шевченко
для письменника (і футболіста )- все одно що
мати прізвище Іванов у Росії |
Дякую за турботу, але я виходила заміж не з точки зору брендінгу (до речі, а що
означає це слово?  це черговий запозичений
покруч, на кшталт креативних супервайзерів?!). І, вже звісно, не з точки зору
брендінгу ношу прізвище, яким пишаюся, а вас надалі прошу утриматися від подібних
коментарів, і відповідно - контролювати свій язик, щоби не довелося як мінімум
вибачатися.
Це все наснилось мені - губи Його пахнуть літом;
руки Його ніжніші за будь-які весни. (с) Соломія Чубай.
|
|
|
Роман Голощук
Модератор
Повідомлень: 2828
Зареєстрований: 8-9-2002
Місто: м. Львів, Україна
Нема на форумі
|
|
Інтерв'ю з Ірен Роздобудько
Вона пише свої книги, і кожна з них здобуває читацькі симпатії. Ірен Роздобудько –
одна з найбільш успішних українських письменниць, що спробувала власні сили у
низці літературних жанрів. За її книгою «Зів’ялі квіти викидають» зніматимуть
художній фільм. Слава оточує цю тендітну жінку, але при цьому Ірен вдається
залишатись неймовірно скромною та чуйною. 16 березня 2007 року Ірен Роздобудько
приїхала до Львова.
Текст інтерв'ю в повному обсязі тут:
Західна інформаційна корпорація
|
|
|
| Сторінки:
1
..
13
14
15
16
17
..
25 |
|
![[*]](images/xp/default_icon.gif){kind=icon}
