Сторінки:
1
2
3
4 |
сумна
Академік
Повідомлень: 913
Зареєстрований: 24-12-2003
Місто: Сихів
Нема на форумі
Настрій: споглядальний
|
|
Форум книговидавців у Львові
|
|
Наталка
Почесний Академік
Повідомлень: 2594
Зареєстрований: 22-4-2003
Місто: Київ
Нема на форумі
Настрій: різнобарвний
|
|
Цитата: | Першим відправив користувач Роман Голощук
Останні повідомлення наштовхують на правильність думки: "Справа потопаючих —
у руках самих потопаючих" |
Цілком згідна. Яко киянка, кажу, що для мене джерело придбання книг - невмируща
"Пєтровка". Кілька яток (три-чотири) з українськими виданнями там є, ціни
порівняно з "Буквою" та іншими книгарнями помірні, єдине, що кепсько - видання
звалені в купу, як на базарі. Місця мало. У
книгарнях ліпше можна роздивитися, що саме пропонується - якщо, звісно, не шукаєш
щось конкретне. І ще мене шляк трафляє від того, що я до продавців на українській, а
вони до мене - на общепонятном. "Нєт, у нас
нєт Андруховича "Двенадцать колєц"!" Доки до мене дійшло, що то за роман...
Це все наснилось мені - губи Його пахнуть літом;
руки Його ніжніші за будь-які весни. (с) Соломія Чубай.
|
|
Volodymyr
Академік
Повідомлень: 468
Зареєстрований: 3-9-2003
Місто: гостомель
Нема на форумі
Настрій: в очікуванні...
|
|
Цитата: | Першим відправив користувач НаталкаЦілком згідна. Яко киянка, кажу, що для
мене джерело придбання книг - невмируща "Пєтровка". Кілька яток (три-чотири) з
українськими виданнями там є, ціни порівняно з "Буквою" та іншими книгарнями
помірні, єдине, що кепсько - видання звалені в купу, як на базарі. Місця мало. У книгарнях ліпше можна
роздивитися, що саме пропонується - якщо, звісно, не шукаєш щось конкретне. І ще
мене шляк трафляє від того, що я до продавців на українській, а вони до мене - на
общепонятном. "Нєт, у нас нєт Андруховича
"Двенадцать колєц"!" Доки до мене дійшло, що то за роман... | Можу запропонувати як
вихід ятку "Українська книга" у "Книжковому світі", що на площі Слави
(Квадрат) - тією мовою можна просто милуватися
він побачив сьогодні у себе в оці
вчорашню сльозу...
|
|
Наталка
Почесний Академік
Повідомлень: 2594
Зареєстрований: 22-4-2003
Місто: Київ
Нема на форумі
Настрій: різнобарвний
|
|
2 Volodymyr: Дякую за пораду. Обов’язково скористаюся.
Це все наснилось мені - губи Його пахнуть літом;
руки Його ніжніші за будь-які весни. (с) Соломія Чубай.
|
|
Наталка
Почесний Академік
Повідомлень: 2594
Зареєстрований: 22-4-2003
Місто: Київ
Нема на форумі
Настрій: різнобарвний
|
|
До слова, з приводу ще не підписаного президентом закону про пільги україномовним
видавцям страшенний гвалт вчинила наша "п’ята колона" - видавці
російськомовних книг. Вони переймаються через "дискримінацію громадян України
за мовною ознакою". Ніц не переймалися, коли душилася українська книга... чомусь!
Це все наснилось мені - губи Його пахнуть літом;
руки Його ніжніші за будь-які весни. (с) Соломія Чубай.
|
|
Captivitas
Почесний Академік
Повідомлень: 1193
Зареєстрований: 15-9-2003
Місто: Запоріжжя
Нема на форумі
Настрій: біфуркаційний
|
|
Сьогодні Всесвітній день книги.
А вчора книговидавці знову збирали прес-конференцію з питань оподаткування
(Капранови, Покальчук, Курков...)
Наша країна не настільки велика, щоби в ній розминутись(с) С.Жадан
|
|
Captivitas
Почесний Академік
Повідомлень: 1193
Зареєстрований: 15-9-2003
Місто: Запоріжжя
Нема на форумі
Настрій: біфуркаційний
|
|
Книговидавці запропонували проект Закону про культурну освіту Прем"єра,
мінісстрів та інших держслужбовців.
Вони повинні у протязі року: - прочитати 1 укр.книгу;
- відвідати 1 спектакль;
- відвідати 1 естрадний концерт;
- побувати у опері.
Наша країна не настільки велика, щоби в ній розминутись(с) С.Жадан
|
|
Роман Голощук
Модератор
Повідомлень: 2828
Зареєстрований: 8-9-2002
Місто: м. Львів, Україна
Нема на форумі
|
|
Цитата: | Першим відправив користувач Captivitas
Книговидавці запропонували проект Закону про культурну освіту Прем"єра,
мінісстрів та інших держслужбовців.
Вони повинні у протязі року: - прочитати 1 укр.книгу;
- відвідати 1 спектакль;
- відвідати 1 естрадний концерт;
- побувати у опері. |
Ага, а прокуратура повина ретельно перевіряти виконання цього закону і злісних
порушників садити за ґрати
|
|
Captivitas
Почесний Академік
Повідомлень: 1193
Зареєстрований: 15-9-2003
Місто: Запоріжжя
Нема на форумі
Настрій: біфуркаційний
|
|
Андрухович заявляє про “симптоми повернення” цензури в літературі
[10.03.2004 15:25]
http://www.unian.net/ukr/news/news-53057.html
Як повідомляє українська служба радіо “Свобода”, про це він розповів на зустрічі
зі студентами Варшавського університету.
Наша країна не настільки велика, щоби в ній розминутись(с) С.Жадан
|
|
Роман Голощук
Модератор
Повідомлень: 2828
Зареєстрований: 8-9-2002
Місто: м. Львів, Україна
Нема на форумі
|
|
Проблеми української книги
НОВА ВЛАДА, нові часи, а проблеми в Україні здебільшого старі. Минулої неділі
святкували, скажімо, День книговидавця, а незадовго перед тим – День книги, та хто
в Україні їх помітив?
Спитайте пересічного українця, і я сумніваюся, що він узагалі згадає, що такі
існують у природі. І в цьому немає нічого дивного – даються взнаки наслідки
довголітнього державного підходу до культури загалом і книги зокрема.
Чимало розмов у нас про книжку і книговидання. І все наче правильно, і сфера
справді обділена увагою державних мужів, а відтак не може похвалитися
процвітанням та особливим успіхом... Але річ не лише в якихось інфраструктурних
провалах – можливо, йдеться про глибинну ментальну катастрофу, яка наростала
віками та вразила нас нині. Та все по черзі.
Етимологію слова книга донині не з’ясовано, безперечно лише, що воно має три
значення. Перше – зшиті в один блок аркуші пергаменту чи паперу (тобто формальний
образ книги як матеріального предмета). Друге – твір, усе, що є змістом книги
(тобто смислова сторона предмета); третє – розділ, частина великого твору. До того
ж, зміст цього терміна (предмет, твір, частина твору) в європейських і
передньоазійських мовах однаковий. У давньоруських текстах слово книга вперше
згадано в найдавнішій збереженій точно датованій пам’ятці – Остромировому
Євангелії (1056-1057 рр.), причому вжито в множині, що наштовхує на певні історичні
припущення. В однині ж термін зафіксовано значно пізніше – в рукописі одного з
монастирських переписувачів від 1263 р.
За підрахунками російського до-слідника Б. Сапунова, впродовж
ХІ ст. і до 1240 р. на Русі було переписано від 31500 до 140000 томів, однак до нашого часу
дійшло лише 500 примірників того часу.
Рано проросло в Україні друковане слово, і то з Галичини. Перша відома друкована
праця українського автора – невеличка книжечка Iudicium prenosticon Anni MCCCCLXXXIII currentis Magistri
Georgii Drogobicz de Russia almi studii Bononiensis artium et medecine doctoris, яка вийшла 7 лютого 1483 року в римській
друкарні Еухаріуса Зільбера, належить перу доктора мистецтв і медицини
Юрія Котермака з Дрогобича.
Кирилична друкована книга народилася у Кракові, де в той час мешкало чимало
українців і білорусів. Історії відомо про Часослов і Осмогласник (Октоїх), котрі
мають чітке датування закінчення їхнього друку 1491 р. німцем Швайпольтом Фіолем.
Як зазначає Я. Ісаєвич, “Краківську друкарню Ш. Фіоля можна вважати першою
українською друкарнею в тому сенсі, що вона, судячи з усього, видавала книги для
України та суміжних країн, започаткувала кириличне книговидання у тій формі, яку
продовжили друкарні в Україні”. Першу друкарню в Україні заснував у Львові Іван
Федоров-Федорович. Вона діяла впродовж 1573-1575 рр., а першою виданою на українських
землях книгою став “Апостол” (1574 р.).
Українська книга часом жевріла, та не вмирала. Навіть у складні міжвоєнні часи в
Галичині існувало близько 50 українських видавництв; другим після Львова
видавничим осередком залишилася Коломия. І хоча, як зазначає академік Я. Ісаєвич,
“книжкова продукція на українських землях під польською займанщиною кількісно
не була значною (наприклад, 1934 року – 346 назв, 1938-го – 476, тобто 22% кількості
українськомовних книг в УРСР)”, та й територія ця була значно меншою.
Щоправда, був у нас і негативний досвід руйнації книговидання, починаючи від 1720 р.,
коли Пьотр І заборонив своїм указом книговидання українською мовою. Та надто
постраждала українська книга від радянської цензури й від антинаціональної
політики уряду. Чого варте було створення так званого Державного видавничого
об’єднання України (ДВОУ), якому підпорядковувались основні видавництва
республіки! Після його ліквідації 1934 р. видавнича діяльність на місцях для
кращого контролю й ідеологічного впливу звелася до мінімуму. Як наслідок
кількість україномовних видань у підрадянській Україні різко зменшується: вже з
1930 року до 1939-го українська книга в кількісному вимірі скоротилася з 6394 до 1895
видань (із 79% загальної кількості видань усіма мовами – до 43%).
Щоб видавати книжку, треба розуміти її непересічну цінність, треба вміти її
берегти та передавати з покоління в покоління. Це вічний духовний скарб народу. Та
сама історія була немилосердною до нашої книжкової спадщини. Пожежі, природні
катаклізми, міжусобиці, війни, напади ворогів безжально руйнували наші духовні
скарби. За підрахунками вчених, лише впродовж 1055-1238 рр. відбулося близько 80
місцевих воєн. Починаючи від степових кочівників до німецьких окупантів,
загарбники століття за століттям нищили наші книжкові та рукописні скарби. Крім
того, багато наших культурних цінностей вивезли, починаючи з XVII ст., за кордон, у
добровільну чи примусову міграцію. Для прикладу, Феофан Прокопович вивіз у
Петербург свою бібліотеку з фахово і ретельно відібраними численними
українськими літописними пам’ятками.
Чимало цінних і давніх книг і рукописів загинуло в часи “войовничого атеїзму”, й
то лише тому, що були релігійного змісту. А хто підрахує втрати книжкового фонду
України за роки
ІІ світової війни? Відомо лише поодинокі факти. Патриція Кеннеді Грімстед і
Геннадій Боряк ще 1992 р. присвятили цьому окреме дослідження.
На жаль, процесу грабунку не спинено і нині, ба більше, він став більш відвертим і
цинічним. Допоки ми не навчимося цінувати книгу, як скарб, передавати її
прийдешнім поколінням, ситуація не зміниться.
Та мало зберегти книгу – треба забезпечити їй читача, тільки тоді вона буде живою
та дієвою. Нині українського читача треба виховувати, бо це і майбутній політик, і
державний службовець, і, зрештою, видавець.
Як слушно зауважив Ю. Шевельов, причиною відносного зменшення українських видань
у совєцькі часи була насамперед урядова політика, але щодо зниження абсолютних
чисел “відіграла роль і відраза читача до творів, перейнятих офіційною
пропагандою, та ще й низького художнього рівня, і помітне зменшення самих читачів
унаслідок розгрому інтелігенції та освічених кіл селянства”. Книжка виявилася
непотрібною.
Нині перед українською книгою і тими, хто переймається її долею, постає ще одна
серйозна проблема – ринкові взаємини. Тут досі не використано позитивного
досвіду міжвоєнної України. Зокрема, залучення громадських коштів, допомога
кооперації, використання передплати. Через незначну купівельну спроможність
читачів книги видавали невеликими дешевими зшитками, як, приміром, перший в
Україні універсальний енциклопедичний словник – тритомну Українську загальну
енциклопедію (Львів, Станіслав, Коломия, 1930-1935). Схожим чином концерн Івана Тиктора
“Українська преса” видавав “Велику історію України”, “Історію української
культури”, “Історію українського війська” І. Крип’якевича тощо. Як згадував
Степан-Ігор Щурат, видавець часопису “Світло і тінь”, син академіка В. Щурата, він
хоча й не вилазив із боргів, та “жив із видання тих часописів”. Як слушно зауважив
академік Я. Ісаєвич, “можливість “жити з видання” якраз і є показником зрілості
суспільства, яке бажає і може забезпечити функціонування культури в ринкових
умовах”. До слова, нині в Україні таки є приклади успішних видавців україномовної
книги, наприклад Іван Малкович.
У галузі україномовного книговидання існує декілька питань, які варто вирішити
новій владі:
*збереження існуючої книжкової спадщини, цінних раритетних видань і, за змогою,
каталогізація та повернення втрачених скарбів української книги;
*державна політика щодо української книги, включаючи книговидання і
розповсюдження;
*репертуар української книги;
*включення українського книговидання в сучасні ринкові реалії, маркетингова
політика, вивчення книжкового ринку;
*виховання традицій україномовного читання, любові читача до української книги.
Без систематичного їх розв’язання годі й казати про духовну перспективу
українства.
Тетяна Гошко – кандидат історичних наук, доцент УКУ, мешкає у Львові
Джерело - Львівська Газета
|
|
tysovska
Модератор
Повідомлень: 940
Зареєстрований: 4-8-2004
Місто: Kyiv
Нема на форумі
Настрій: бойовий
|
|
Цитата: | Блок Костенка і Плюща підтримує «Книжку року»
Українські книжники почули від Юрія Костенка те, на що досі не зважувався жоден
політик
“Готуючи акцію “Книжка року”, ми щоразу звертаємося до політичних сил з
пропозицією нас підтримати. До найрізноманітніших – легше перелічити тих, до
яких не зверталися. Як не дивно, відгукнулася на цю пропозицію одна-єдина
політична сила – Український Народний Блок Костенка і Плюща”, – каже директор
центру рейтинґових досліджень “Еліт-профі” Галина Родіна.
Цей центр та редакція єдиного наразі спеціального українського
літературно-критичного часопису “Книжник-review” згадану акцію проводять уже
всьоме, і вона за цей час здобула реноме найповажнішого українського книжкового
конкурсу. Авторитетне журі – письменники, літературні критики, редактори,
науковці, продавці книжок – із усього масиву видань, які з’являються в Україні
протягом року, відбирає найкращі книги в кількох номінаціях. Причому оцінюється
праця як автора, так і видавництва – ориґінальність та актуальність проекту,
художня, наукова чи просвітницька цінність видання, його оформлення, редагування
тощо.
Підсумки “Книжки року-2005” підіб’ють у п’ятницю в “Українському домі”, і ми
обов’язково розповімо про це в наступному числі “Народного слова”, – тим паче,
що торік вийшло чимало вартих уваги книжок. Наразі ж в аґенції УНІАН організатори
акції та лідер Українського Народного Блоку Юрій Костенко провели прес-дискусію
про те, чому політики не використовують книжкові технології під час виборчої
кампанії та чому уряд не бачить у книговиданні бюджетоутворюючої галузі. Себто
про наболілі проблеми українських письменників, видавців і читачів, про які
говориться ось уже ледь не півтора десятиліття, але віз, як то кажуть, і нині там.
Юрій Костенко найперше наголосив на тому, що підтримка “Книжки року” з боку УНБ
не просто закономірна, а, власне кажучи, органічна, оскільки “для нас українська
книга, українська економіка, українська історія – це не політична кампанія, а
суть нашої політики”. Він повторив свою відому тезу про те, що для того, аби
розв’язувати на законодавчому рівні українські проблеми, слід насамперед мати в
парламенті як мінімум 226 українців.
– Які перспективи того, що в наступному парламенті ми це українське лобі
матимемо, і з якими саме політичними силами Український Народний Блок у ньому
співпрацюватиме задля розв’язання цих проблем? – запитали ми у Юрія Івановича.
– На жаль, я не можу стверджувати, що в наступному парламенті буде необхідна
кількість депутатів, які перейматимуться саме українськими інтересами, –
відповів Юрій Костенко. – Так звані “рейтинґові” блоки представлені
здебільшого людьми, які державну владу використовують для своєї кишені, а не для
народного добра. Але те, що ми на цих виборах як українська політична сила
посядемо гідне місце в парламенті і створимо українське підґрунтя, яке
обов’язково переможе на виборах наступних, – я в цьому не маю жодного сумніву.
Буде така сама ситуація, як і в Польщі, коли наш політичний партнер “Право і
справедливість” сьогодні має свого і президента, і прем’єр-міністра, і спікера
сейму. Ось для цього ми й торуємо цей український шлях усі шістнадцять років, – бо
без нашої політичної сили не було б ні незалежності, ні помаранчевого майдану, ні
народного президента. Сьогодні не наш час, бо така ситуація в українському
суспільстві, але наша робота дає перспективи і державі, і нашому громадянину
читати українські книжки, а не сурогат.
“Добре видана книжка політика, який бере участь у виборчих перегонах, здатна
додати йому від 8 до 10 відсотків голосів”, – такі результати дослідження
російських політологів навів авторитетний книгознавець Костянтин Родик. Він
наголосив, що в сусідів як на сході, так і на заході практично всі політичні сили
включають до своїх виборчих програм пункти про підтримку вітчизняного
книговидання, – а в нас натомість нічого схожого за окремими винятками взагалі не
практикується. Тим часом відомий видавець, головний редактор видавництва “Факт”
Леонід Фінкельштейн сконстатував сумний факт: з-поміж усіх урядовців, які
коли-небудь у нашій історії розмовляли з журналістами на книговидавничі теми,
правду казав лише... Микола Азаров. Він, як відомо, заявляв свого часу, що проблеми
“цих національно стурбованих” розв’язувати просто не збирається.
– З цього випливає як мінімум два висновки: національно нестурбованих урядовців
нам непотрібно категорично, але непотрібно й тих, які лише обіцяють, а нічого не
роблять, – логічно твердить пан Леонід.
Відтак в українських книжників до Юрія Костенка ключовим було питання про те, чи
бодай Український Народний Блок у контексті вітчизняного книговидання має намір
вести мову економічними термінами, зокрема такими, як мито й акциз на ввезення
іноземної продукції та припинення контрабанди на кордоні? Це справді надзвичайно
важливо, оскільки лише так – нормальними, прийнятими у всьому світі
цивілізованими методами і можна захищати національний книжковий ринок. Це чудово
розуміють усі політики, однак ствердної відповіді на це питання досі не
наважувався дати жоден із них. Від Костенка ми її почули! Тепер залишилося знайти
лише 226 українців у парламенті...
16 березня 2006 року
Автор: Олег ШАГАН |
Джерело
|
|
Dmy
Почесний Академік
Повідомлень: 3228
Зареєстрований: 9-11-2003
Місто: Донецьк
Нема на форумі
Настрій: Неформатний
|
|
Цитата: | Оригінальне повідомлення від tysovska
Блок Костенка і Плюща підтримує «Книжку року»
Українські книжники почули від Юрія Костенка те, на що досі не зважувався жоден
політик
Юрій Костенко наголосив на тому, що підтримка “Книжки року” з боку УНБ не просто
закономірна, а, власне кажучи, органічна, оскільки “для нас українська книга,
українська економіка, українська історія – це не політична кампанія, а суть нашої
політики”.
...В українських книжників до Юрія Костенка ключовим було питання про те, чи бодай
Український Народний Блок у контексті вітчизняного книговидання має намір вести
мову економічними термінами, зокрема такими, як мито й акциз на ввезення
іноземної продукції та припинення контрабанди на кордоні?.. Від Костенка ми її
[ствердну відповідь] почули |
І чого не скажеш задля 3 відсотків
Навіть
Цитата: | ...без нашої політичної сили не було б ні незалежності, ні помаранчевого майдану,
ні народного президента.
...те, що ми на цих виборах як українська політична сила посядемо гідне місце в
парламенті і створимо українське підґрунтя, яке обов’язково переможе на виборах
наступних, – я в цьому не маю жодного сумніву |
Властиво, УНБ - батьківщина слонів.
Коли відбувався "Книжковий форум в Парламенті", я щось тяжко пригадую месідж про
те, аби Костенко купив бодай 1 українську книжку, навіть у складчину із Плющем.
Може і правда, що
Цитата: | ...з-поміж усіх урядовців правду казав лише... Микола Азаров. Він заявляв, що
проблеми “цих національно стурбованих” розв’язувати не збирається
|
Вибори - вони швидкоплинні (ой, швидше би плинули!), а брак 226 багнетів - це суперова
відмазка на всі часи й усі обіцянки.
А Елітпрофі з КР хочеться побажати розбірливості в інтимних стосунках (це - не про
Костенка-Плюща).
Після такого тривалого кохання зі "знаним філософом, політичним і громадським
діячем" п. Толстоуховим хто ж тепер до них цілуватися полізе?
Своєму партнерові ви можете довіряти. Але ви не можете бути упевнені в
попередніх партнерах вашого партнера!
Усе мине. Усе мене мине
|
|
tysovska
Модератор
Повідомлень: 940
Зареєстрований: 4-8-2004
Місто: Kyiv
Нема на форумі
Настрій: бойовий
|
|
Цитата: | Минулого місяця гуманітарний віце-прем’єр В’ячеслав Кириленко зібрав нараду
книжкових експертів й озвучив своє бачення книжкової держполітики: 1) навести
порядок на митницях;
2) сприяти утворенню потужних національних книготорговельних мереж задля
витіснення вже існуючих під контролем росіян. |
Костянтин Родик, "Дзеркало тижня", Прогноз книжкової погоди
|
|
tysovska
Модератор
Повідомлень: 940
Зареєстрований: 4-8-2004
Місто: Kyiv
Нема на форумі
Настрій: бойовий
|
|
Нічого нового, але так, для загального розвитку, можна почитати.
Цитата: | ...одне з харківських видавництв “додумалося” видати книжку, де герої
української народної казки “Івасик Телесик” вдягнені в російські національні
костюми...
...я карала б оцих видавців-авторів. Замкнула б їх у кімнаті й пару діб безперервно
читала їм їхню ж таки продукцію… можливо, тоді б зникло бажання займатися отим
“інтелектуальним садизмом”, що його вони невідомо чому вважають дитячою
літературою...
...я підрахувала, що мені, киянці, до найближчої книгарні потрібно добиратися
хвилин сорок (їхати маршруткою й метро), а до найближчого генделика – дві
хвилини... |
Народне слово
|
|
tysovska
Модератор
Повідомлень: 940
Зареєстрований: 4-8-2004
Місто: Kyiv
Нема на форумі
Настрій: бойовий
|
|
Цитата: | Відсутність системи дистрибуції — одна з найголовніших проблем болгарських
книговидавців. Вони перебувають у повній залежності від торгівців, які можуть
взяти книжку на реалізацію, а можуть і не взяти. Звісно ж, якщо книжка не належить
до числа тих, що розкуповуються, як гарячі пиріжки, то беруть її не дуже охоче.
|
Дзеркало тижня
P.S. Я тут, до речі, після прочитання статті зробила деякі підрахунки. Враховуючи, що
в США більшість худ. літ. виходить накладом 15 тис., а населення складає близько 300
млн., то для Болгарії наклад 500 прим. якраз відповідає дійсності. Для України ж
середній наклад має становити 2500 прим. (ми до цієї цифри ще не дотягнули).
Математика - велика сила
|
|
tysovska
Модератор
Повідомлень: 940
Зареєстрований: 4-8-2004
Місто: Kyiv
Нема на форумі
Настрій: бойовий
|
|
Непогану статтю сьогодні надибала. Подам тільки шматочок (не перекладала, подаю
"мовою оригіналу" ), решту прочитаєте, якщо
зацікавить.
Цитата: | Григорій Штонь:
...какую стратегию издательств мы сегодня видим? Видим, как раскручиваются
несколько имен или, скажем, тексты-победители конкурса «Коронация слова», которых
разгребают себе издательства. А брали ли они участие в «рождении» этих рукописей,
они их предвидели? Назовите мне издательство с далекой стратегией, которое
потихоньку, жертвуя какими-то сегодняшними интересами (издавая ту же самую
макулатуру и накапливая резервы, интеллектуальный и журналистский потенциал),
приближали бы наш рынок к литературе, которая не требует пиара. Кто спрашивал у
Герасымьюка до того, как он получил Шевченковскую премию, не хочет ли он
что-нибудь издать? А после премии взяли и издали его книгу. А дальше что вы будете
издавать? Того, кого снова подсунет случай? Мы, критики, - что мы будем пиарить и для
чего? Все, кто грешат, знают, что есть Бог. Наш Бог - это литература. Давайте про это
помнить. | Джерело
|
|
tysovska
Модератор
Повідомлень: 940
Зареєстрований: 4-8-2004
Місто: Kyiv
Нема на форумі
Настрій: бойовий
|
|
Цитата: | Уряд оголосить бойкот російським книжкам
Наприкінці минулого тижня уряд вирішив обмежити імпорт літератури іноземною
мовою.
Відповідне рішення ухвалила міжвідомча комісія на чолі з віце-прем'єр-міністром
В'ячеславом Кириленком.
Мотивація чиновників – торік наклад друкованих видань українською значно
поступався завезеним в Україну російським. Приблизно 54 мільйони примірників
проти 70 мільйонів.
Творча еліта вважає рішення уряду логічним з огляду на отримання російською
мовою протягом одного місяця "регіонального статусу" одразу в 7 регіонах та
містах.
Письменник Іван Драч закликає до рішучих заходів із захисту вітчизняної
культури: "Стан української мови, культури є настільки загрозливим, що всі заходи
уже виправдовуються".
Серед бестселерів, які видані українською останнім часом, він назвав "Солодку
Дарусю" Марії Матіос, "Поховання на могилі" Михайла Назаренка.
Тим часом організація з підтримки української мови "Просвіта" закликає без
крайньої потреби не читати книжок російською. |
Джерело
|
|
Ірина Роздольська
Дійсний член
Повідомлень: 245
Зареєстрований: 13-6-2005
Місто: Львів, Краків
Нема на форумі
Настрій: Настрій не вказаний
|
|
Тема стара як світ, вже забута, але й надалі актуальна,хоча пройшло 3 роки.
Цитата: |
Між іншим, 2007 рік президентом Віктором Ющенком оголошений роком української
книги в Україні. Між іншим, цей президентський указ ніхто не оскаржив у
Конституційному Суді, не відкликав і не оголосив неправочинним.
Про нього, схоже, всі просто забули. В тому числі і той, хто цей указ підписав.
Але перш, ніж говорити про долю української книги в Україні у світлі забутого
всіма указу і реальної економічної політики – один літній спогад, де йдеться
також про цю саму сакраментальну книгу.
...Протираючи окуляри хусточкою, покупець чистісінькою російською мовою запитав
власника книгарні: "Чи маєте ви продукцію київського видавництва "Основи"?
Не менш довершеною літературною російською мовою власник книжкової крамниці
відповів: "Я не маю і не збираюсь мати жодних контактів із Києвом; я працюю тільки з
Москвою і Пітером".
Описана сцена сталася минулого літа у Севастополі, тому самому місті флотської
слави; і не треба думати, що власник зазначеної крамниці був самотній у своєму
ставленні до української книги.
Бо ж у місті в принципі не можна інакше, як випадково, купити ніяких надрукованих в
Україні книг. За двома винятками.
|
Стаття в УкрПравді "Рік? Української? Книги?"
|
|
tysovska
Модератор
Повідомлень: 940
Зареєстрований: 4-8-2004
Місто: Kyiv
Нема на форумі
Настрій: бойовий
|
|
Інтерв'ю з директором "Фоліо"
Олександр Красовицький, директор видавництва "Фоліо", дав інтерв'ю журналу "Эксперт".
Цитата: | <...>
— Считается, что степень международного интереса к национальной литературе
можно наглядно определить на крупнейшей в мире Франкфуртской книжной ярмарке,
ориентированной на продажу прав на издание книг. Вы ездите туда уже много лет.
Растет ли интерес к произведениям украинских писателей? И можно ли предполагать,
что наши крупнейшие книжные ярмарки станут со временем похожими на
франкфуртскую?
A.K.: Я не уверен, что наши книжные ярмарки должны стать в будущем похожими
на франкфуртскую. В мировом масштабе подобные мероприятия по продаже прав на
издание книг, кроме Франкфурта, проходят только в Лондоне, и в несколько усеченном
виде в США, где аналогичную ярмарку каждый год принимает новый город. И больше не
нужно. Издатели общаются сегодня через Интернет. А Франкфурт стал местом
окончательного подтверждения при личной встрече того, о чем издатели уже
договорились по электронной переписке.
Интерес к произведениям украинских писателей во Франкфурте растет однозначно.
Преимущественно — у издателей из России и Восточной Европы.
<...>
— Нужна ли сегодня в Украине пропаганда книги или чтения?
A.K.: Вот вам пример: в одном из украинских журналов я видел на днях рейтинг
новогодних подарков. Книг в этом списке нет, так что пропаганда нужна. Читать
должно быть — модно, получать в подарок хорошую книгу — престижно, ходить на
встречи с писателями — интересно. Это очень медленный процесс и без участия
государства в нем ничего не получится. В России, например, в госбюджет следующего
года заложены три миллиарда рублей на книжные фонды для одной только
президентской библиотеки. А еще три миллиарда — на фонд издания классики для
российских библиотек. Кроме этого, государство финансирует поездки писателей по
регионам России.
— По-вашему и в Украине государство должно тратить деньги в первую очередь на
библиотеки?
A.K.: Да. Российское книгоиздание поднялось в середине 90−х годов не
столько из-за налоговых льгот, сколько из-за хорошего финансирования библиотек.
— Это должна быть какая-то целевая программа изданий для библиотек или им
просто нужно выделять бюджетные деньги на закупку книг, а они будут сами решать,
на какие издания их потратить?
A.K.: Мне кажется правильным и перспективным формирование фондов снизу,
когда каждая библиотека в рамках отведенной ей суммы будет сама решать, какие
книги заказывать из межиздательского каталога, который будет формировать и
издавать государство.
<...> |
|
|
Роман Голощук
Модератор
Повідомлень: 2828
Зареєстрований: 8-9-2002
Місто: м. Львів, Україна
Нема на форумі
|
|
На реалізацію Регіональної програми розвитку інформаційного простору
Львівської області на 2007–2011 роки, затвердженої Львівською обласною радою 2007
року, з обласного бюджету цього року виділено 850 тис. грн на підтримку
національного книговидання. Як розповіли у постійній комісії з питань культури,
духовного відродження, ЗМІ та туризму Львівської обласної ради, ці кошти
розподілять між видавництвами Львівщини на видання книжок до 90-річчя ЗУНР, до
75-річчя Голодомору, до Року Степана Бандери, до Року, проголошеного обласними
радами Роком замків та палаців та ін.
За гроші з обласного бюджету побачать світ видання дитячої літератури, зокрема,
наших львівських поетів Ігоря Калинця, Марії Людкевич та Марії Чумарної. Вийдуть
чергові томи творів Юрія Липи, Галини Гордасевич, Василя Лучука, Богдана
Стельмаха. Також з обласного бюджету співфінансуватимуть видання, підготовлені
ГО «Інститут національної пам’яті». Серед них: «Особая папка Сталіна» Ярослава
Дашкевича – документи і матеріали НКВД–МГБ з московських архівів про боротьбу
проти ОУН–УПА в 40–50-х роках; «Гетьман Іван Мазепа» – унікальні документи з
архівних збірок Санкт-Петербурга (збереження з Батуринського архіву);
«Революційна стихія» Юрка Тютюнника (до 90-річчя ЗУНР).
Джерело: http://www.zik.com.ua/ua/news/2008/07/24/144599
|
|
Роман Голощук
Модератор
Повідомлень: 2828
Зареєстрований: 8-9-2002
Місто: м. Львів, Україна
Нема на форумі
|
|
Про вплив кризи на український книжковий ринок та її наслідки читайте тут: http://ukr.pik.org.ua/news/2009/2/11/229841.htm
|
|
Роман Голощук
Модератор
Повідомлень: 2828
Зареєстрований: 8-9-2002
Місто: м. Львів, Україна
Нема на форумі
|
|
Львів має шанс стати центром української книги
У Львові може з’явитися новий сучасний книговидавничий центр, аналогів якому
досі не було в Україні. З ідеєю створити Центр української книжки виступила
Літературна агенція «Піраміда». За словами генерального директора агенції
Василя Гутковського, «Піраміда» планує за власні кошти побудувати офісний центр
видавництва, сучасну друкарню, презентаційний центр із новітнім обладнанням –
так званий інтелектуальний центр, у якому автори, читачі, львів’яни та гості
міста зможуть зустрічатись, проводити презентації, обговорення та дискусії.
За задумом пана Гутковського – автора ідеї створення Центру, задля популяризації
книгочитання серед львів’ян, також планується відкрити музей сучасної книги та
музей Івана Тиктора. Окрім того, у так званому „будинку книги” передбачається
заснування екскурсійного центру народження книжки, де щоденно можна буде
проводити екскурсії як виготовляється книга: ілюструється, верстається,
друкується – все за склом і без перериву робочого процесу.
«Літературна агенція «Піраміда» готова здійснити усе для того, аби книга стала
ближчою до читача – у новому книговидавничому центрі можна буде скористатися
системою «книга на вимогу», також буде створено новітню лінію з розробки
подарункових книжкових видань. Ми пропонуємо громаді такий соціальний проект,
щоб там було виробництво «під склом» для того, щоб у будь-який час могли приходити
на екскурсії. Коли діти, студенти, загалом громадськість Львова матиме можливість
побачити як книжка виробляється, як друкується, ставлення громади до книги стане
зовсім іншим», – зазначив В.Гутковський.
За його словами, для здійснення такої мрії знадобиться близько шести років та 5
млн євро. Водночас у новоствореному будинку книги були б задіяними 100-150
працівників.
Єдиною проблемою, що може стати на перешкоді, це питання чи бажатиме міська влада
сприяти втіленню цієї доброї ідеї. Василь Гутковський від імені Літературної
агенції «Піраміда», звернувся до міського голови Львова Андрія Садового та до
депутатів міськради із проханням виділити у довгострокову оренду земельну
ділянку у межах міста площею 25 соток. Відтак тепер відповісти на запитання, чи
зможе Львів стати містом, котре дасть початок розвитку сучасної української
книги, мають наші високопосадовці. І власне щодо цього існує достатньо скепсису,
особливо, коли йдеться про виділення земельної ділянки. «У Львові набагато легше
відкрити мережу ресторанів швидкої їжі, аніж мережу книгарень. Книгарні у нас, як
правило, швидко лише закриваються. Утім є й оптимістичні приклади, як то
студентське містечко Українського католицького університету. Тоді громада
сказала «бути» студмістечку, провели молебень і міська рада не посміла відмовити.
Відтак закликаю до форми «ми», аби залучати якомога ширше громадськість, щоб
зрозуміли, що це потрібно кожному громадянину міста», – радить проректор
Львівського національного університету ім. І.Франка Марія Зубрицька.
Та все ж, схоже, шанси існують. За словами члена земельної комісії Львівської
міськради Володимира Гірняка, Центр української книжки міг би постати в районі
вулиці Липинського. Своєю чергою його колега – член комісії з культури ЛМР Наталя
Усач запевнила, що вона береться за створення групи підтримки такого центру у
депутатському середовищі.
Стаття та коментарі до неї є тут: http://portal.lviv.ua/news/2009/03/20/143506.html
P.S. Хочеться вірити, що благі наміри авторів ідеї щодо створення Центру
української книжки таки втіляться у життя, а не трансформуються у щось інше після
надання їм "земельної ділянки у межах міста площею 25 соток"
|
|
Роман Голощук
Модератор
Повідомлень: 2828
Зареєстрований: 8-9-2002
Місто: м. Львів, Україна
Нема на форумі
|
|
Українці почали віддавати перевагу не російській, а вітчизняній книжковій
продукції, пише тижневик «Коментарі».
Так, за словами директора дистриб’юторської компанії «Саміт-книга» Ігора
СТЕПУРІНА, структура продажів компанії свідчить, що споживач зорієнтувався на
українську книгу. Це, на його думку, пов’язано з тим, що російські видавці стали
випускати менше книжок і підняли ціни на них до захмарних висот.
«Такі великі видавництва як «Эксмо», АСТ переносять книгу в сегмент елітарного
продукту. А магазини почали замовляти більше літератури, яка продається. Тому в
рейтингах продажів книготорговельних мереж («Емпік», «Книжковий супермаркет»)
російська література практично відсутня», - пояснив І.СТЕПУРІН.
Деякі українські видавці, з якими спілкувалися «Коментарі», також підтвердили, що
за останні три місяці надходження грошей від підприємств книжкової торгівлі
зросли.
Докладніше тут: http://unian.net/ukr/news/news-311513.html
|
|
Соломія Федушко
Модератор
Повідомлень: 1910
Зареєстрований: 7-7-2009
Місто: Львів
Нема на форумі
Настрій: щаслива
|
|
Не можу я спокійно дивитись, як за гроші можна продати/купити все в нашій країні!
Як може йти мова про розвиток саме
УКРАЇНСЬКОЇ літератури, коли закривають книгарні, продають приміщення , як
наприклад книгарні "Сяйво" в нашій столиці?
Історія книжкового магазину "Сяйво" налічує більше 65 років. У даний час він
співпрацює більш ніж з 300 українськими видавництвами, які представляють книги
більше 700 українських авторів.
Раніше в Києві закрили низку книжкових магазинів, серед яких "Поезія", "Мистецтво",
"Передплатні видання", "Пропагандист", "Світогляд", "Спортивна книга", "Зміна", "Ноти",
"Книга-поштою", "Технічна книга", "Книжковий світ", "Медична книга", "Іноземна книга" і
"Планета".
З такими темпами і до Львова добратись можуть!
|
|
Андрій Зайдлер
Дописувач
Повідомлень: 37
Зареєстрований: 25-6-2009
Нема на форумі
Настрій: Настрій не вказаний
|
|
Тему про "похорон" пропоную закривати. Чутки про похорон, як кажуть, виявились
передчасними.
На днях, правда, зайшов в магазин "Є" в Івано-Франківську. Вони ще не закрились, але
ущільнились - один з двох поверхів, де раніше продавали книжки, віддали під заклад
швидкого харчування.
Напевно маємо справу з двома тенденціями:
1) українці стали менше читати;
2) переорієнтувалися на електронні, як правило безкоштовні, книжки.
Яскравий приклад преса. У великих містах передплата газет впала практично до
0.....
Винуватий - Інет.
- Що тут поганого?
- Нічого.
|
|
Сторінки:
1
2
3
4 |
|