| Сторінки:
1
..
4
5
6
7
8
..
17 |
Наталка
Почесний Академік
Повідомлень: 2594
Зареєстрований: 22-4-2003
Місто: Київ
Нема на форумі
Настрій: різнобарвний
|
|
Мій погляд – сором. Час – пусте.
Час – просто вбивця мрій і сміху,
А в мареві очей-пустель
З твоїх очей я маю втіху.
Вони – моря. Любов моя,
Як човен, вдалині зникає,
Мій погляд – біль. А я – твоя?
Я – відгук втраченого раю.
|
|
|
Круціфукс.
Академік
Повідомлень: 489
Зареєстрований: 4-12-2002
Місто: Львів
Нема на форумі
Настрій: Настрій не вказаний
|
|
я - відгук втраченого раю
ти - глиняна гора, залишки пекла
я - терен, дикобраз на скелі
ти - лісом була, і вугіллям стала
мій трон розсипався
на кремневі кристали
твої литанії в минулому,
в землі лежиш.
одвічна тиша
і гра в "істину":
хто шах поставить -
Вітер чи Голем?
стіна до самих хмар
чи стертий знак на лобі?...
|
|
|
Олексій Мачехін
Модератор
Повідомлень: 4597
Зареєстрований: 31-5-2003
Місто: Київ
Нема на форумі
Настрій: теплий
|
|
А-а-а-а! я вже спізнився! 
Я - відгук втраченого раю -
Він мешкав в раю замість мене.
Я знав лишень що його граю
Натомість він жив там для себе.
Він - лицарем, а я актором
Він Ланселотом, я - гравцем
Він переміг свого дракона
Своїм мечем. Я - олівцем.
Він закохався - я лиш спав
Він мріяв - я лиш бачив сни
Він віднайшов собі Ґрааль
Та його частку дав мені.
Він світлу фею покохав,
Він здобував свій Авалон.
А я тим часом міцно спав,
Я бачив свій казковий сон.
Цінуй чужі думки, але не настільки, щоб привласнювати їх.
Дмитро АРСЕНИЧ
|
|
|
Наталка
Почесний Академік
Повідомлень: 2594
Зареєстрований: 22-4-2003
Місто: Київ
Нема на форумі
Настрій: різнобарвний
|
|
Я бачив свій казковий сон,
В якому ти моєю стала,
Я мріяв. До чужих ікон
Ти прикладалася вустами.
Я мріяв. Ти до вівтаря
Пішла тим часом – не зі мною...
У небі втрачена зоря
Блищить кривавою сльозою...
Це для Olexiy - втішний приз 
|
|
|
Наталка
Почесний Академік
Повідомлень: 2594
Зареєстрований: 22-4-2003
Місто: Київ
Нема на форумі
Настрій: різнобарвний
|
|
А цей - вибачайте, дитячий трохи вийшов - по справедливості.
Стіна до самих хмар
Чи стертий знак на лобі?
Та це не знак – це шрам.
Бо стіну не пробить.
І хтось колись тобі
Розкаже, що є добре...
Не вір йому, не вір.
Нехай в очах – блакить.
Нехай його вуста
Немов від меду, п’яні,
Нехай його слова,
Мов голос чистоти –
Ти все одно не вір –
Що добре, що погано –
То мусиш знати ти.
Дізнатись мусиш ти.
|
|
|
Nazar
Почесний Академік
Повідомлень: 2395
Зареєстрований: 2-12-2002
Місто: Львів
Нема на форумі
Настрій: бракує музики
|
|
Дізнатись мусиш ти... - філософія,
Чи не так? Та так, вона сама.
Причепурена та кокетлива,
Ненав"язлива. На перший погляд...
Але то вона - процесор з виникнення питань,
Джерело мордацій багатьох мізків,
Поглинач вільного часу.
Але як від неї не вберігався
Все одно інфікувався.
Як би то заглянути через хмари
І подивитись прямо в вічі небу
І всі знаки питання замінити на знаки оклику.
І нарешту пізнати істину
Дати відповідь на одне єдине питання
1715 це пиво, чи ні????
Люби українське!
 |
|
|
Круціфукс.
Академік
Повідомлень: 489
Зареєстрований: 4-12-2002
Місто: Львів
Нема на форумі
Настрій: Настрій не вказаний
|
|
Сімнадцять, п'ятнадцять...
це пиво чи ні? Соняхи мої в'януть...
піду виллю. Від гаражів
шинами тхне... спека...
пісок прямо в очі... тьху...
якісь мужики вантажать мішки...
шум, гуркіт моторів
в провулку сусідньому...
бредуть пішоходи... туди, сюди
під загорожею інвалід сів...
таблиця: "Будівництво",
"Аварійні дахи"... водички би...
тут хтось блокнот загубив...
вже везуть вантажі - чути!
Матеріали везуть, інструменти,
ящики з мотлохом якимось везуть,
воду везуть, генератори і
мазут... собаки повибігали
і гавкають на колону...
далі, рухайтесь далі -
куди ж ви, туди-розтуди вас -
куди їдете?! Ну куди?!!
|
|
|
Nazar
Почесний Академік
Повідомлень: 2395
Зареєстрований: 2-12-2002
Місто: Львів
Нема на форумі
Настрій: бракує музики
|
|
Браво!
Вже можемо свою "Мову риб" записувати.
Люби українське!
|
|
|
Наталка
Почесний Академік
Повідомлень: 2594
Зареєстрований: 22-4-2003
Місто: Київ
Нема на форумі
Настрій: різнобарвний
|
|
Куди їдете? Ну куди?
Порожнеча скрізь, порожчеча...
Смак довіри чи смак біди?
Чи розлуки важка предтеча?
Чи сумне засихання трав,
Чи криваве калини гроно?
Нащо Бог мені крила дав?
З синім небом я незнайома...
|
|
|
Nazar
Почесний Академік
Повідомлень: 2395
Зареєстрований: 2-12-2002
Місто: Львів
Нема на форумі
Настрій: бракує музики
|
|
З синім Небом я незнайома
Бо я не можу просто так
Сказати два простеньких слова,
Подати ніжний теплий знак.
Я буду грати кольорами,
Тремтіти буду коли Ти
Розложиш хмари поміж нами,
Дощем обіймеш з висоти.
Твій кожен подих - жар шалений
У вітрі мужність є твоя
Зведись, звернись, поглянь на мене,
Закохана Веселка я.
Люби українське!
|
|
|
Наталка
Почесний Академік
Повідомлень: 2594
Зареєстрований: 22-4-2003
Місто: Київ
Нема на форумі
Настрій: різнобарвний
|
|
Закохана Веселка я –
Сумна Веселка. День згасає,
І тихі зорі вже горять
Далеко десь - на небокраї.
Та є хіба у неба край?
Хіба є край моїй любові?
Мене торкнися! Не тікай!
Не бий мене глузливим словом!
Та сонце спить. І дощ мине,
Тепер я мушу помирати,
Бо ти не вірив, що мене
Ти міг так просто обійняти!
|
|
|
Користувач Олесь
Почесний Академік
Повідомлень: 1275
Зареєстрований: 3-2-2003
Місто: Baden-Wurtemberg
Нема на форумі
Настрій: повстанський
|
|
Ти міг так просто обійняти,
Міг повернутися й піти,
Міг мені в душу наплювати -
Та не зробив нічого ти.
Ти лиш стояв, мов скам'янілий,
Свій погляд скерувавши в даль.
Мені направду страшно стало,
Але мені тебе і жаль.
Якби я вміла розуміти
Цей світ, як розумієш ти,
Могли би ми удвох таке творити,
Щo не насниться й у ві сні.
Та ти стояв. Мовчав. Дивився.
Щоб перервати цей твій стан
До рук твоїх я дотулилась
Але стояв ти, мов який бовван.
Ти вибудував коло себе
Стіну неоковирну і криву
Де кожне слово – це цеглина,
Чим більше слів – тим вищий мур.
Слова, слова. Чим більше розмовляєм,
Тим більше віддаляємся. І вже
Я бачу, що коли б не запізнались,
То було б романтичніше усе.
Йдучи по місту б я на тебе задивлялась,
Коли б назустріч ти ішов по вуличці вузькій.
А ти б у відповідь дивився, я би посміхалась
І в грудях був би цей приємний неспокій.
Якби ми були не спізнались,
То досі, може, й поки я живу,
Мене би гріла думка, що коли б ми запізнались –
Який би був прекрасний цей світ – в ньому я і ти.
2 Fish: от і любовь-марковь , як Ти писала в темі
Віршик-2.
|
|
|
Наталка
Почесний Академік
Повідомлень: 2594
Зареєстрований: 22-4-2003
Місто: Київ
Нема на форумі
Настрій: різнобарвний
|
|
Який би був прекрасний цей світ –
В ньому я і ти...
Але між нами тільки лід,
І спалено мости.
І ти – чужий, і я – чужа,
Твоєю не була,
А душу їсть облуд іржа –
Я спалена дотла.
Вогонь незграбного “прости”
Знов душу обійма...
Далеко – я, далеко – ти,
А поруч лиш зима...
Любофф-марковь, частина друга... закулісна... 
|
|
|
Олексій Мачехін
Модератор
Повідомлень: 4597
Зареєстрований: 31-5-2003
Місто: Київ
Нема на форумі
Настрій: теплий
|
|
А поруч лиш зима._______________|||__________ Одна.
За склом - лиш біла крейда._______|||_______ Зимно.
В горнятно цукор, чай.________|||_______ До дна.
На донце меду.__________||________Дна не видно.
Приймач ввімкнути._____||___Може ні?
Послухать пісню.__|__ Краще тиша.
І загорнутись. _|_ У вісні.
Не стало кисню. Навіть ліпше.
Даруйте за кострубатість - то мало були дві окремі гілки що зходяться до одного -
останнього - спільного рядку.
|
|
|
Наталка
Почесний Академік
Повідомлень: 2594
Зареєстрований: 22-4-2003
Місто: Київ
Нема на форумі
Настрій: різнобарвний
|
|
Даруємо Ми всі тут білі і пухнасті
Не стало кисню. Навіть ліпше –
Навіщо дихати? Ти зник…
І обіймає м’яко тиша…
Чи м’яко душить ніжні сни?
Я хочу вибуху! І звуку!
Я хочу дії! І життя!
Ще більше тиші – я зомлію…
Моє кохання – наче тать.
Палає серце. Сліпнуть очі,
Мовчить зруйнована душа…
Порожні дні, самотні ночі,
Даремних сліз пекуча шаль…
|
|
|
Nazar
Почесний Академік
Повідомлень: 2395
Зареєстрований: 2-12-2002
Місто: Львів
Нема на форумі
Настрій: бракує музики
|
|
Даремних сліз пекуча шаль...
Думок вчорашніх жменя у кишені
Висиш і дивишся, тобі напевно жаль,
Краплинки сліз - то спогади шалені.
Щоранку плачеш як пророк,
І щогодини стогнеш своїм дзвоном.
І стрілками з обірваних думок
Ти місто вчиш своїм тактовним словом.
І в лоні ратуші аскельником живеш
Чому ж ти плачеш у своїй молитві?
пророцтвом катаклізмів і пожеж
Даєшся чути в часовій гонитві.
...
п.с. наступні роздуми слід починати з трьох крапок.
Люби українське!
|
|
|
Наталка
Почесний Академік
Повідомлень: 2594
Зареєстрований: 22-4-2003
Місто: Київ
Нема на форумі
Настрій: різнобарвний
|
|
Три крапки (урочисто)
Даєшся чути в часовій гонитві,
Твої сліди жагуче пестить сніг,
Та знов плітки кружляють, наче бритви,
По венах всіх занедбаних доріг.
І той танок, побожно-ритуальний,
Спалахує і тоне у пітьмі,
Жевріє кров. І брязкають кайдани,
Гартовані у холоді земнім.
А сни чужі, у крижаній глазурі,
Так безнадійно прагнучи тепла,
Цвіли, цвіли, аж доки не поснули,
Від дотику усміхненого зла.
|
|
|
Користувач Олесь
Почесний Академік
Повідомлень: 1275
Зареєстрований: 3-2-2003
Місто: Baden-Wurtemberg
Нема на форумі
Настрій: повстанський
|
|
Від дотику усміхненого зла
Оця бридка товста змія
Що попід стелею між павутин
Клубком звиса й неначе руки простяга
(Хоч в змій нема ні рук, ні ніг)
Вхопити хоче, як павук
Хапає муху. Брудний пух,
Ця тополина вата лізе в ніс,
А оси повзають й літають
Довкола. Слимаки -
Їх так багато, я в житті
Не бачив стільки. І кліщі.
Їх повно всюди. Ці гидкі
Створіння оточили звідусіль
Мене. А я безсилий. В мене рук нема.
Відтяті руки - це реалія й біда моя.
|
|
|
Наталка
Почесний Академік
Повідомлень: 2594
Зареєстрований: 22-4-2003
Місто: Київ
Нема на форумі
Настрій: різнобарвний
|
|
Відтяті руки - це реалія
Й біда моя. Птах не схиля колін...
Обпечені ці руки і зів’ялі,
Твої слова масний рихтує тлін.
Говориш ти – квапливо і багато,
І дивишся – в підлогу, у вікно...
Звучить твій сміх – проціджений крізь вату,
Проте в грудках олжі, мов толокно.
А я не можу руки заламати,
Не можу їх до тебе простягти...
Вони болять – тому вони й відтяті...
Вони тремтять – тому вони й пусті.
|
|
|
Круціфукс.
Академік
Повідомлень: 489
Зареєстрований: 4-12-2002
Місто: Львів
Нема на форумі
Настрій: Настрій не вказаний
|
|
Вони тремтять, тому Вони й Пусті танцюють
в резонансі, обережним поступом крокуючи
у танці - тендітно, тихо. Непомітно. І трохи
боязко, як гризуни в підвалі пробираються
повз закутки, де зачаїтись міг підвальний кіт.
Проходять ночі, і Вони зникають поступово
в царствах шепоту, зітхаючи; Пусті тим часом
відкорковують пляшки і п'ють вино. Тінь відступає,
знову стає світло. А з його появою з'являється
і страх, змія. Пусті крізь зуби щось бурмочуть...
...пітніють руки й ноги; в когось зір зникає, або повертає
світ лихими кольорами; на устах - лиш постулати;
в серцях - символи. В долонях сховані ножі,
або ніщо, або земля. Хто з чим, Пусті виходять в нову ніч,
а мовчазні Вони - ті сплять з роззявленими широко ротами.
|
|
|
Наталка
Почесний Академік
Повідомлень: 2594
Зареєстрований: 22-4-2003
Місто: Київ
Нема на форумі
Настрій: різнобарвний
|
|
2 Круціфукс: я в захваті. Зробила, сподіваюсь, з Вашого дозволу , з одного рядка два - для наступного вірша.
А мовчазні Вони - ті сплять
З роззявленими широко ротами.
Прокинувшись, ковтають і мовчать;
І шаром сала вкрито їхню пам’ять.
У мозку ненароджені слова
Кричать “ми тут!” - та язики ледачі,
І правлять лиш байдужості жнива.
А мовчазні Вони мовчать. Не плачуть.
У ката - “кат!” - не кинуть мовчазні,
І ворогу не крикнуть “клятий враже!”,
Полита кров’ю рілля навесні,
Аж пар іде... Та хто про неї скаже?
Ні, сказано: “Мовчання – золоте!”,
А мовчазні Вони - такі багаті...
І небо, від обіцянок пусте,
Цілують палко спалахи багаття...
|
|
|
Олексій Мачехін
Модератор
Повідомлень: 4597
Зареєстрований: 31-5-2003
Місто: Київ
Нема на форумі
Настрій: теплий
|
|
Цілують палко спалахи багаття
твої замерзлі руки - обіймають
тонкі, прозорі пальці, палко грають
у танці жару і вогню затятім.
На твоїх плечах тепла сіра ковдра,
волосся мокре липне на обличчя.
Цей дощ холодний став для тебе ніччю,
ця ніч створила темний, мокрий покрив.
Але ти вдома - геть холодний спомин
гливкої ночі, втомленої мряки.
У твоїх ніг лежить старий собака
і руки зігріває жаркий комин.
|
|
|
Наталка
Почесний Академік
Повідомлень: 2594
Зареєстрований: 22-4-2003
Місто: Київ
Нема на форумі
Настрій: різнобарвний
|
|
І руки зігріває жаркий комин,
Та серце все холоне – чистий лід...
Слізьми залите, наче плай у повінь,
Закуте в панцир втрачених століть,
Воно так вперто згадує про весну,
Немов її колись пережило,
Мов вірить в те, що крига раптом скресне,
І що його торкнеться теж тепло.
Та ні, дарма. Цього уже не буде.
Грій руки, грій. І що пусті слова?
Навіщо ж серце вперто прагне чуда?
Всі знають – лід печеним не бува!
|
|
|
Андрій Пелещишин
Адміністратор
Повідомлень: 9191
Зареєстрований: 19-6-2002
Місто: Львів, Україна
Нема на форумі
Настрій: Настрій не вказаний
|
|
А що вже всі вичерпалися?
|
|
|
fish
Почесний Академік
Повідомлень: 1592
Зареєстрований: 28-5-2003
Місто: Запоріжжя
Нема на форумі
Настрій: присутній
|
|
Андрію, я вже очам своїм не повірила, думала, невже Ви вірша сюди написали?!
карнавал мусить тривати далі, інакше йому настане кінець
|
|
|
| Сторінки:
1
..
4
5
6
7
8
..
17 |
![[*]](images/xp/default_icon.gif){kind=icon}
