| Сторінки:
1
2
3 |
Nazar
Почесний Академік
Повідомлень: 2395
Зареєстрований: 2-12-2002
Місто: Львів
Нема на форумі
Настрій: бракує музики
|
|
Музика та асоціації
Вони бувають різними, але вони бувають завжди. Різна музика в мене завжди
асоціюється з різними теплими спогадами і як правило з тими, при яких вперше почув
дану композицію, або дуже багато прослухав. Замітив, що поганих асоціативних
спогадів зокрема в мене немає.
Зокрема Dire Streits мені нагадує про теплі місячні ночі, якими я робив диплом, в той час
мною керували емоції щойно закоханої людини (в теперішню дружину), і тепер
постійно, коли чую Where dou you sink your going мене знову і знову переповнюють ці приємні
спогади. Схожі почуття виникають при прослуховуванні Коли до губ твоїх у
виконанні Плачу Єремії, коли сонце ховалось між двома Карпатськими горами і
музика змішувалась з шумом гірського потоку...
Та й гадаю, успіх радіостанцій, що прокручують стару музику також розрахований на
аналогічні почуття. Так Мелодія, напевно, нагадує всім про часи, коли нічого не
потрібно було робити, а отримувати за то зарплатню...
А ще мені подобалось слухати електробалади чи п"єски коли темно, тоді досить
цікаві кліпи малює уява...
Цікаво які приємні спогади та асоціації і з якою музикою в інших дописувачів.
Люби українське!
 |
|
|
Чарівник з міста Гамельн
Академік
Повідомлень: 495
Зареєстрований: 14-12-2002
Місто: Львів
Нема на форумі
Настрій: Настрій не вказаний
|
|
У мене більшість асоціацій (тих, які розум встигає зареєструвати і запам'ятати)
виникають при першому прослуховуванні пісні (зазвичай, ще на перших секундах) і,
як правило, абсолютно не пов'язані з якимись зовнішніми чинниками. Хоча деякі
дійсно виникли внаслідок сильних емоцій (потрапили в один кадр з ними) або частого
прослуховування під час схожих обставин. Також можна відмітити ті, які виникли в
снах, коли прокинувшись, я зміг пригадати, що саме було "саундтреком" - в цих
випадках асоціації найбільш непередбачувані. До речі, цікаво, як часто інші люди
запам'ятовують, яка саме музика їм снилась (якщо, звичайно, це була музика
ЗВІДСИ)?
А щодо конкретних асоціацій... Більшість з них мені було би дуже важко описати
словами, тому що найбільше значення мають власне "нюанси", відтінки фарб,
якими намальований той, чи інший образ. А їх передати практично неможливо.
Спробую описати хіба що "найсвіжішу" асоціацію, яка виникла під час
написання цих рядків:
Pentangle - Light Flight (перша пісня на Basket Of Light '69): крихітні чарівні фейрі прокинулись у
своїх квітах і з подивом побачили, що з них (квітів) дівчина плете вінок. Вони з
обуренням літають навколо неї, але вона поринула у свої мрії і не звертає уваги на
маленьких метеликів, які кружляють прямо перед її обличчям :-)
Love is God
|
|
|
Наталка
Почесний Академік
Повідомлень: 2594
Зареєстрований: 22-4-2003
Місто: Київ
Нема на форумі
Настрій: різнобарвний
|
|
Так, асоціації бувають завжди. Тільки не завжди вони приємні. Але в такий день, як
сьогодні, коли моє місто звільнилось нарешті від задушливих обіймів спеки,
вмилося прохолодою, напарфумилось духмяними пахощами акації, не хочеться
згадувати про погане. Лише про щось світле, чисте, ніжне. Ось, як наприклад,
“Yestarday” “Бітлз” – це мої 16 років, перше кохання і перший поцілунок зі смаком
полуничного морозива на вустах. Віднині і довіку (або до амнезії J), ця прекрасна
мелодія буде нагадувати мені таке наївне, по-дитячому самовпевнене і зовсім
незнайоме почуття, яке прийшло нізвідки, як загарбник, лякаючи і приваблюючи
водночас.
Коли я чую “Ти втретє цього літа зацвітеш” “Плачу Єремії”, пригадується день
мого весілля. Спекотний, безжальний липень, який напарив-таки добрячу зливу, і
вуличний гітарист, що прямо під ЗАГСом і під цими мокрими батогами дощу співав
(доволі непогано) цю пісню, а я стояла під тим же дощем, плюнувши на макіяж, зачіску
та благання свого тоді ще нареченого, мов заворожена, вслухувалась в чарівну
мелодію, що линула не з-під пальців, а з душі, і плакала – від щастя. Від того, що я
така закохана, від того, що є на світі така музика, і взагалі – від повноти життя.
“Коли до губ твоїх...” “Плачу...” нагадує мені Крим. Південний берег Криму, Сімеїз
– мій перший відпочинок на морі. Келих “Мускату Білого Червоного Каменю” в руці,
неймовірно великий і неприродньо червоний, немов чимось присоромлений, диск
місяцю, котрий виповзає з моря, потім поволі біліє, зменшується в розмірах,
відкидає місячну доріжку на поверхню моря, яке шумить, але не протестуюче, а
швидше грайливо, і лиже теплими язичками хвиль камінці на березі... З якогось кафе
лине ця Пісня над Піснями – саме так я її сприймаю; хтось, ламаючи язика
(ненавмисне, просто чутно, що звик розмовляти російською), але навіть цим не
зіпсувавши її, старанно виводить “І забуваю я, що вмію дихати...”, і я теж забуваю
– про все, і не відразу чую, як, звертаючись до мене, якісь москвичі вражено
питають “Боже, что это за прелесть?”. А мій чоловік сміється у відповідь:
“Прелесть – це не те слово! Це шедевр!”. У мене взагалі дуже багато асоціацій з
різними мелодіями, бо музика супроводжує мене навіть уві сні. Різна. На жаль, є
пісні, які я не можу слухати спокійно, без сліз журби, а не слухати не можу. Так,
наприклад, “Я в чужині дивлюся на небо” у виконанні “Піккардійської Терції”
міцно асоціюється у мене з найтяжчою на сьогодні моєю втратою – смертю бабусі,
їхній же “Містичний Вальс” – зі втратою кохання... Але, оскільки я обіцяла не
мовить про сумне (даруйте, почала виливати душу і важко зупинитися), то наостанку
додам, що пісня викликає ностальгію тоді, коли її мелодія зливається з мелодією
душі. Принаймні, так буває зі мною.
P.S. До речі, зараз на моєму плей-листі грає “Клітка з левом”. Така коротенька, а
така... як би сказати... грайлива? Чи двозначна? Зіткана із дуже прозорих натяків, і в
той же час вона не переходить межі дозволеного. Ще й голос у Тараса Чубая... його
манера виконання – саме цієї речі - мов спокуса у чистому вигляді. На щастя - чи на
жаль – ніяких конкретних асоціацій ця пісня у мене наразі не викликає – просто
дуже подобається. А хотілося б... 
|
|
|
Nazar
Почесний Академік
Повідомлень: 2395
Зареєстрований: 2-12-2002
Місто: Львів
Нема на форумі
Настрій: бракує музики
|
|
Наталко, то є суперово!
Я вражений реалістичністю, яку породжують почуття, що передані словами, немов би
сам переживаю ці спогади-асоціації.
В мене ще є ніжні асоціації з пісенькою Тих, що падали вгору "Ріка". В мене
тоді народився синочок, я його залюляв і любувався як він спав, тоді як раз на
рестарті грала та пісенька. Тепло, приємно, щиро та гордо. І велике почуття любові,
такої, про яку важко говорити простими словами та загадковими висловами, яку
важко просто змалювати чи спробувати знову відчути. І коли пан Василь дав касету
Ті, що падають вгору - мене відразу пройняло це саме відчуття при
прослуховуванні..
І ще, Ви сильно написали про клітку з левом, декілька разів перечитав під цю
пісеньку...
Люби українське!
|
|
|
Наталка
Почесний Академік
Повідомлень: 2594
Зареєстрований: 22-4-2003
Місто: Київ
Нема на форумі
Настрій: різнобарвний
|
|
Ой, дякую, Назаре! Я аж зачервонiлася! 
Взагалi, тема музичних асоцiацiй - то вельми плiдна нива. До того ж, писати, складати
речення в слова - то для мене вже задоволення, а якщо мова йде про улюблену музику,
про цей чарiвний свiт, який робить кращим свiт навколишнiй - то задоволення подвiйне.
Неодмiнно знайду "Тих, що падають вгору". Дуже зацiкавилась
|
|
|
Nazar
Почесний Академік
Повідомлень: 2395
Зареєстрований: 2-12-2002
Місто: Львів
Нема на форумі
Настрій: бракує музики
|
|
Виходжу троха з теми, гадаю що інші дописувачі надолужать
Отож в інеті ви знайдете все про гурт ТПВГ, але не зтягнете музики, тому що
тернопільські сайти закрили (кажуть що тимчасово) скачування за браком грошей.
Кажуть що через дуже великий заокеанський попит на цю музику вони влізли в
борги...
Але пан Ваксиль знайшов касетку під Хрещатиком в якомусь з переходів. де саме, то
слід в нього спитати по U2U.
А колись їх крутили по радіо, лише дві пісеньки Та що танцює з вітром та Ріка(яку
називали До дна ходи).
Наразі ще раз даруйте за відхід...
Люби українське!
|
|
|
Наталка
Почесний Академік
Повідомлень: 2594
Зареєстрований: 22-4-2003
Місто: Київ
Нема на форумі
Настрій: різнобарвний
|
|
Не будемо вважати це вiдходом, бо як знайду i прослухаю ТПВГ, то неодмiнно
з’являться новi асоціації. Саме по темi
|
|
|
Nazar
Почесний Академік
Повідомлень: 2395
Зареєстрований: 2-12-2002
Місто: Львів
Нема на форумі
Настрій: бракує музики
|
|
Наталко, гадаю Ваші асоціації просто мусять виливатись якось в поезії. Якщо
здогадки по-суті, то може надрукуйте свого якогось віршу, мені дуже цікаво. А про
"тортури", то в мене виникли емоції, схожі на о.Круціфукса, але Ви розписали
досить переконливо.
А грають зара Дивні. ...ніч десь підходить до кінця, багато випускників цієї ночі
залізла на Замок (є у львівських випускників шкіл така традиція), в мене поруч
проходить розмова без кінця що аж дуже захопила (від Савла(ап.Павла) аж до Анджея
Стасюка), пиво ще є, теми пливуть одна за одною і проходять якісь патлаті
випускники і на гітарах грають "Чорних хлопців" , грають переконливо, вокал
майже один-в один з Дивними, розмова приривається.... Ще десь вдалині чути що
..."дівчата заплющують очі..." ... літо... ніч...
Гордо та якось затишно, по-свому...
Люби українське!
|
|
|
Наталка
Почесний Академік
Повідомлень: 2594
Зареєстрований: 22-4-2003
Місто: Київ
Нема на форумі
Настрій: різнобарвний
|
|
Та вони й виливаються. Весь час. На роботi
менi нiчого не варто втупитись в монiтор потойбiчним поглядом, складаючи слова в
римованi рядки, а потiм зi здивуванням виявити, що поруч стоїть директор i вже
добрих п’ять хвилин щось менi говорить. Добре, що я його давно знаю, i можу назвати
хорошим другом, а то в iншому випадку вилетiла б я з роботи з трiском. Кому потрiбнi такi замрiянi працiвники?
Представлю нинi коротенький вiрш, який має безпосереднє вiдношення до теми, бо теж
навiяний музикою. Отже, похмурий осiннiй вечiр – пiзня осiнь, листопад, якесь велике i
дуже наукове зiбрання, а напроти мене сидить чоловiк, який подобається менi так
давно i так сильно, що я iнколи замислююсь – а чи це не кохання? Я не смiю звести на
нього очей, бо боюсь, що зведу – i бiльше не зумiю вiдiрвати погляд, але все ж
краєчком ока поглядаю на нього, бачу його усмiшку – трохи iронiчну, i водночас
теплу, очi – сiро-синi, надзвичайної краси, i темно-каштанове волосся – таке сяюче,
що доводиться стискувати пальцi, аби хоч таким механiчним шляхом придушити пекуче
вiд своєї нестерпностi бажання торкнутися тих шовковистих пут. Коли конференцiя
закiнчується, i всi виходять з аудиторiї в коридор, я питаю мою симпатiю про якусь
давно вiдому менi дрiбничку, насолоджуючись звуками його п’янкого, оксамитового
голосу, мов вишуканим вином. А в аудиторiї студенти включили касету, i звiдти лине
хрипкуватий вокал Гарi Мура. «Я все ще сумую по тобi…» Все ще… Я мовчки йду, бо не
знаю, що ще сказати – ну, не освiдчуватись ж йому в своїх почуттях. Все ще... Я завжди
сумую по тобi, любий, але то – свiтла печаль…
Мiй кожний крок – то крок до тебе,
А кожний усмiх то жура…
Засiяне зiрками небо
Твiй янгол хмарами зорав.
I переплуталась та рiлля
Iз пилом зваблених ночей,
I плещеться чаклунське зiлля
У келихах твоїх очей.
Пiдношу руки я до неба,
Та янгол в нас – один на двох…
Нехай вiн буде вже у тебе,
А в мене будеш ти. I Бог.
P.S. Ось так завжди… А хотiла ж кiлька слiв написати…
|
|
|
Олексій Мачехін
Модератор
Повідомлень: 4597
Зареєстрований: 31-5-2003
Місто: Київ
Нема на форумі
Настрій: теплий
|
|
Розмовляйте, любі мої, пишіть тут свої вірші, розповідайте про спогади.
Ви навіть не уявляєте яке то задоволення спостерігати за Вами!
|
|
|
Nazar
Почесний Академік
Повідомлень: 2395
Зареєстрований: 2-12-2002
Місто: Львів
Нема на форумі
Настрій: бракує музики
|
|
Наталко, Ви вже вкотре вражаєте!
Просто дух захвачує, коли читаю!
... ідея була вже не нова, вперше її реалізували на зустрічі новго 2000 року. Компанія
різних за професіями але єдиними за поглядами людей малювала одну картину
різними пензлями з різних сторін. Захоплює. А ще було день народження. Десь вже
опісля півночі згадалась та ідейка, витягли обрамлене полотно, масло і почали. Всі
чомусь зійшлись на одній музиці (явище дуже рідке) То була Lacuna Coil "When a Dead Man
walks"(чи щось таке). І коли малювали, то виходив кліп. З захопленням крадькома
спотерігав за всіма, як мінялись кольори в ритм переходів динаміки, як динаміка
народжувала ідеї кольору та сюжету, виходило дуже не зле. А потім вирішили
замалювати ту картину водними фарбами, сфотографувавши перед тим. Шкода, що
плівку я так і не побачив... А змивати не хочу, шкода. Там ще правда грав Nightwich, але
спогади чомусь асоціюються з Лакуною...
Люби українське!
|
|
|
Наталка
Почесний Академік
Повідомлень: 2594
Зареєстрований: 22-4-2003
Місто: Київ
Нема на форумі
Настрій: різнобарвний
|
|
Ще раз щиро дякую Вам, Назаре, за теплі слова. Мені, як творчій людині (принаймні, я
себе такою вважаю, хоч мати і гримає - вертайсь, мовляв, на грішну землю до своєї
бухгалтерії) дуже багато важить ця підтримка. До речі, про музичні асоціації -
мамині нотації та настанови чомсь давно і незмінно асоціюються в мене із піснею
"Бітлз" "I want you (She so heavy) з альбому "Аввy Road". Не подумайте нічого такого
, просто річ ця настільки тягуча, важка,
довга, хоча і по-своєму цікаво забарвлена мелодійно, що мимохіть чується "Ну,
коли ж ти нарешті зрозумієш... пурхати в хмарах... це небезпечно..." Ну, і все в
такому дусі.
|
|
|
Nazar
Почесний Академік
Повідомлень: 2395
Зареєстрований: 2-12-2002
Місто: Львів
Нема на форумі
Настрій: бракує музики
|
|
Я радий, Наталко, що Вам ці прості слова надають наснаги відчувати себе впевнено
та гордо в мистецькому вияві свого Я. Це джерело набагато цікавіше та плідніше ніж
бухгалтерія
А як там справи з пошуком ТПВГ?
В мене зараз грає Без цукру і навіяв теплі спогади про вечори, проведені з Радіо
Ініціатива....
.... щойно Ромко Чайка закінчив Рок-енд-ролл або життя, настрій впевнений, затишний
та свояцький. Відчуваю себе в свому колі, хочеться зробити щось добре, не банальне
та корисне для українства. Поруч вагітна дружина. Ми з мрійливою гордістю
перебираємо імена для дітей, хлопчика або дівчинки. Спілкуємось про пісеньку
"Мамо", який саме образ вимальовується в мене, а який в дружини. Впевнено знаю
що вночі буде "Метрополія", а завтра радіоверсія журналу Четвер... Тішимся, що
ми українці...
Люби українське!
|
|
|
Олексій Мачехін
Модератор
Повідомлень: 4597
Зареєстрований: 31-5-2003
Місто: Київ
Нема на форумі
Настрій: теплий
|
|
Аби ця надцікава дискуссія не перетворилась у діалог, дозволю й собі маленьку
асоціацію:
Пов'язана вона буде із Скрябіним. 1996 рік, Майдан Незалежності в Києві. Той
майдан, хто пам'ятає, був звичайними руїнами площі Жовтневої революції, але вже
без монумента Леніну з його друзями.
Так от. Це було на... не пам'ятаю яке свято, але точно в неділю, бо я як раз
повертався до Військового ліцею, де тоді навчався, із звільнення. Відбувши
вечірню перевірку ми з друзями втікли на майдан, бо там був концерт.
Прибігли вже по темному, все закінчувалось, але! Знаєте, вечірній Киів то не тільки
цукерки.... це дух, це запах свіжості та зелені, це зоряне небо та теплий асфальт із
босими дівчатами, це дітлахи та й дорослі в фонтанах...
Може я й помиляюсь, але зараз на масових концертах вже нема того відчуття
загальної єдності - додалася якась агресія, трапляються бійки. Тоді ж все було
якось легко та невимушено.
Так от. Прибігли ми до майдану. Там як раз Скрябін грав. Останні пісні були -
"втікай, бо буде війна" та "Птахи". Потім був надзвичайний салют і люди
почали розходитись.
А далі сталось щось неймовірне - хтось зумів організувати чоловік 50-60 на
струмочок. Точніше навіть не так - організували спочатку чоловік 10. Вони стали в
пари. Передня пара бігла під руками і хто хотів - опускав руки та зупиняв іх. Ті,
кого зупинили, мусили поцілуватись.
Потім сподобалось й іншим - почали приєднуватись. А далі - підтягнулись і ті, що
були самі. Вони йшли під руки та обирали там собі пару з тих, що стояли. Звісно далі
йшли вже в парі і мусили цілуватися як всі. Той, що лишався самотнім - йшов шукати
собі іншу (іншого).
Звичайно й ми туди пішли - молоді хлопці в формі - хто їм відмовить? Але тут
виявилося що й пропускати нас просто так ніхто не хотів - "О! військовий, ану
цілуйся!..."
Ми процілувались з 12-ї до 4-ї ранку, коли вже треба було бігти назад.
От і всі спогади - Скрябін, підсвічені жовті фонтани, зорі, нічна прохолода,
сором'язливий сміх, відчуття чарівного дійства і перший в житті поцілунок
довжиною в цілу ніч.
З.І. І Лє-єнін та-кой маладой....
|
|
|
Наталка
Почесний Академік
Повідомлень: 2594
Зареєстрований: 22-4-2003
Місто: Київ
Нема на форумі
Настрій: різнобарвний
|
|
Десь в середу обiцяв один знайомий принести касету ТПВГ. Чекаю з нетерпiнням. А що
до "Без Цукру" - заздрю Вам, Назаре. Я всю столицю облазила в пошуках записiв i
цього гурту, i гурту "Далi" - а нету!  Втiм,
це хоч i прикро, та не дивно - якщо я помиляюсь, виправте мене, але поки що альбоми не
виходили, чи не так?
"Аби ця надцікава дискуссія не перетворилась у діалог, дозволю й собі маленьку
асоціацію".
Боже, та це нiяка не дискусiя, а дружнiй обмiн думками
Олексiю, у вас дуже класнi спогади. Чесно! )
Ще, як матиму час та натхнення, подiлюсь асоцiацiями, але вже з дому, бо директор
мене зараз з’їсть. Хрум - i все, нема молодого романтичного життя
|
|
|
Odarka
Почесний Академік
Повідомлень: 1970
Зареєстрований: 17-2-2003
Місто: Львів
Нема на форумі
Настрій: вже йде до зими
|
|
Наталка, альбоми Без цукру і Далі не виходили. Але в мене є демки Без цукру, якщо
хочеш я можу тобі дати?
Щодо асоціацій, які в мене викликає музика - це мій ліс, моє озеро і Карпати.
Якщо це важка музика: це концерт на величезному стадіоні, де не має пяних жужиків,
де приємно танцювати і підспівувати улюбленій групі!
|
|
|
Наталка
Почесний Академік
Повідомлень: 2594
Зареєстрований: 22-4-2003
Місто: Київ
Нема на форумі
Настрій: різнобарвний
|
|
Хочу, певна рiч, що хочу! Тiльки як це зробити? Якщо все буде благо, планую потрапити
до Львова десь 25-27 червня, бо перед тим - знову ж таки, як нiщо не завадить - хочу
вiдвiдати "Лемкiвську Ватру". Може, тодi якось?
|
|
|
Odarka
Почесний Академік
Повідомлень: 1970
Зареєстрований: 17-2-2003
Місто: Львів
Нема на форумі
Настрій: вже йде до зими
|
|
Для Наталки, зайдеш на Дзигу!!!
|
|
|
Андрій Пелещишин
Адміністратор
Повідомлень: 9191
Зареєстрований: 19-6-2002
Місто: Львів, Україна
Нема на форумі
Настрій: Настрій не вказаний
|
|
Ага, а ще можна зайти на кафедру "Інформаційні системи та мережі"
"Львівської політехніки"
|
|
|
Наталка
Почесний Академік
Повідомлень: 2594
Зареєстрований: 22-4-2003
Місто: Київ
Нема на форумі
Настрій: різнобарвний
|
|
Буду - неодмiнно, щиро дякую. Спробую скрiзь потрапити!
|
|
|
Nazar
Почесний Академік
Повідомлень: 2395
Зареєстрований: 2-12-2002
Місто: Львів
Нема на форумі
Настрій: бракує музики
|
|
То було в ті часи, коли все моє оточення мало музику виключно на аудіокасетах, і CD
було якимсь чужим та далеким проявом буржуйської розкоші. Тоді сильно цінував
"першу копію", тобто касету, яка записана безпосередньо з компакту.
Пам"ятаю, як записав в Призмі (саме туди бігав, як тільки вдавалось заробити
декілька рублів-купонів, щоби записати собі якоїсь музики) альбом Сікрет Спіріт
"Ред Будга". Відчуття, що запис в плеєрі - вершина досконалості, музика -
неперевершена та абсолютно цнотлива переді мною, бо слухав вперше мене підняло на
Замок на оглядовий майданчик... Тоді сонце вже ховалось за дахівками домів десь на
горизонті, музика дивувала нечуваним стерео, фари автомобілів вулицями свідчили ,
що ще є десь бурхливе життя, але не тут, не на горі. Тут лише мелодійні гітарні рифи,
телпі ефекти азіатського етно, і дуже спокійне сприйняття всього мелодійного...
А до чого це я? Маю касети, що перекатав з Ініціативи з програм Екслюзив пана Юрія
Шаріфова, і зара мене аж розпирає з того, що нарешті все добре повертається. Тепер
можна ці програми слухати етером одного львівського радіо частотою 102,5 з 19 по 20
годину щопонеділка, середи та п"ятниці!!!
Люби українське!
|
|
|
Василь
Академік
Повідомлень: 656
Зареєстрований: 13-11-2002
Місто: Львів
Нема на форумі
Настрій: порожній
|
|
В мене всі асоціації пов'язуються з природою (найчастіше Карпатами). Як вже
зауважив Назар, те що було записано з Ініціативи - асоціюються, власне, з тим радіо;
і тоді згадуєш, які були класні часи.
|
|
|
Олексій Мачехін
Модератор
Повідомлень: 4597
Зареєстрований: 31-5-2003
Місто: Київ
Нема на форумі
Настрій: теплий
|
|
До касетної хвилі додам свої спогади:
Це було так дано, що навіть і згадувати страшно. Ознакою того часу були касети МК
60-6 що починали скиглити через рік після покупки, вініл був у розквіті та навіть
про колекцію Колі Васіна ще ніхто не чув.
Головною ж властивістю того часу була перша недержавна УКХ станція - Радіо Рокс.
Вони вели мовлення з Осло (не знаю чи мовили у Львові).
І от ми - я і мій дядько (на п'ять років старший) щотижня чекали на програму
Мьюзік бокс, в якій виконували замовлення.
В суботу - перша програма, в неділю - повтор.
Ми як зачаровані просиджували цілу годину (чи дві?) із аркушем та записували
орієнтовний час композиції від початку програми, а на наступний день із приймачем
Меридіан, купою неізольованих дротів та магнітофоном Електроніка 302-2 писали ті
мелодії що нам сподобались. Приймач був дядьків а магнітофон мій.
Записували, звичайно, на МК 60-6, бо інших тоді ще геть не було. При цьому Павлові
(той, що дядько) часто доводилось тримати антену аби забеспечити допустимий
рівень прийому а я тримав пальця на металевій частині магнітофону - аби той не
фонив.
Зараз і згадувати смішно й дико, але скільки фантастичних пісень ми тоді записали!
У такий спосіб в нас з'явився перший запис Twist 'n' Shout, Knoking on Heaven's Door, November
Rain, Civill War, We Are the Champions та ще багато чого епохального.
Загалом з тієї ери лишилось понад 20 касет (4.10 карбованців кожна!!!!), із незабутніми
враженнями. Зараз їх вже ніхто не слухає - давно куплено мп3 диски всіх виконавців,
що нам подобаються, зібрано повну вінілову дискографію Бітлз за допомоги
колекції Колі Васіна, але ті запилені касети все стоять нагадуючі про божевільні
вихідні навприсядки перед Меридіаном та Електронікою.
|
|
|
Олексій Мачехін
Модератор
Повідомлень: 4597
Зареєстрований: 31-5-2003
Місто: Київ
Нема на форумі
Настрій: теплий
|
|
Ще одне враження щось пригадалося.
Було це все в ті ж 96-97 роки, коли до Києва не їздили ще на халявні концерти
російські гурти а рок-екзистенція ще тільки починалась.
Витупали на концертах майже виключно українські гурти, що в мали в Києві неабияку
популярність та збирали 50-80 тисячні аудиторії на майдані та Співочому полі.
Виступав тоді й Тарас Петриненко. Найчастіше він співав наприкінці події і
останньою піснею співав загальновідомий гімн перебудовного українського
відродження - "Україно".
Найстійкіша асоціація, що залишалася від тієї пісні, - це Кілька десятків тисяч
людей, що, взявшись за руки, хором співають "...вірне серце твого синя я кладу
тобі до ніг...". Над натовпом зірками грають запальнички, дівчата колишуться на
плечах хлопців, нічне небо видається безмежним куполом, пошматованим квітками
салюту.
|
|
|
Олексій Мачехін
Модератор
Повідомлень: 4597
Зареєстрований: 31-5-2003
Місто: Київ
Нема на форумі
Настрій: теплий
|
|
Мамо рідна! стільки помилок в 3-х абзацах я ще ніколи не робив! Вибачте.
|
|
|
| Сторінки:
1
2
3 |
|
![[*]](images/xp/default_icon.gif){kind=icon}
