| Сторінки:
1
2
3
..
19 |
Наталка
Почесний Академік
Повідомлень: 2594
Зареєстрований: 22-4-2003
Місто: Київ
Нема на форумі
Настрій: різнобарвний
|
|
Віршик-2
Вітаю всіх Форумівців! Щось мені не спиться, і вирішила я ще трохи нахабності
позичити - поділитися з вами, любі мої, ще одним власноруч (власноголово?
власнорозумово?  ) складеним віршиком. І,
звісно, роблю це з користі - каюсь  - бо
хочу почути ваші думки. Зауважую, хвалити не обов’язково.  Критика вітається.
Ці смерекові сутінки очей
Мене сповили, як малу дитину,
Крізь сито днів життя моє тече,
І для ножа я підставляю спину.
Не груди, ні - не сила леза блиск
Мені в очницях смерті споглядати...
Кого тепер благати "Повернись"?
Куди іти? І де шукать розради?
Я б'юсь в тенетах голосу твого,
Твої обійми - ріки прохолодні,
Нестямний жаль, забарвлений в любов,
Мене цілує покликом безодні.
Вже не болить. Вже навіть не пече,
Я до туги, як до сестри, звикаю,
Та смерекові сутінки очей
Мені і сонце ясне заступають...
Наталка Очкур
|
|
|
fish
Почесний Академік
Повідомлень: 1592
Зареєстрований: 28-5-2003
Місто: Запоріжжя
Нема на форумі
Настрій: присутній
|
|
мені більше сподобалися ті, що писалися на забавці. Вони більш нетривіальні і
образи цікавіші. Мені сподобалося і запам"яталося, наприклад, сполучення
"проекція двобою".
карнавал мусить тривати далі, інакше йому настане кінець
|
|
|
Олексій Мачехін
Модератор
Повідомлень: 4597
Зареєстрований: 31-5-2003
Місто: Київ
Нема на форумі
Настрій: теплий
|
|
Використаю цю тему для от якого повідомлення (бо ж все одно ті, що грають в
"інтелектуальну забавку" цю тему прочитають  )
Вчора ввечері показав дружині забавку. На той час останній вірш був дописаний о
18-30 18-7-2003
Я передбачливо відкрив вікно таким чином, аби ніки дописувачів були поза екраном
та змусив її помічати вірші, що їй сподобаються.
Отже те, що вийшло напишу сюди:
12-25 Наталка "За вікнами - дощ. А на серці пустеля..."
12-58 NetGuy "Купаючись у сонячнім промінні..."
13-21 Olexiy "Йдемо від хати і до хати..."
13-47 fish "я хочу бачити більше й глибше..."
18-34 Наталка "Окуляри рожеві на носі..."
19-49 Наталка "Милується пил у свічаді собою..."
9-15 rost "Патрітична пісня"
11-31 Olexiy "Похмуре небо, вітер, дика злива... "
Останній визнано кращім (ну не дарма ж вона моя дружина!)
Кілька віршів було визнано "дуже прикольними", проте чомусь не позначено.
І головне зауваження пролунало - "Вам в цій темі бракує рими..."
Лідером хіт-параду виявилася Наталка із 3-ма віршами (на той момент написала 5)
І хоч призів нікому не вручатимуть (окрім, звісно, мене), все одно вітаю учасників
змагань, так тримати!
Від себе ще додам що дуже сподобався мені вірш
Чарівник з міста Гамельн "Стану водою срібною..."
Цінуй чужі думки, але не настільки, щоб привласнювати їх.
Дмитро АРСЕНИЧ
|
|
|
Круціфукс.
Академік
Повідомлень: 489
Зареєстрований: 4-12-2002
Місто: Львів
Нема на форумі
Настрій: Настрій не вказаний
|
|
І знову класний вірш! Не буде критики. O)
Щоправда, такий моторошний, якщо вчитатись...
|
|
|
Наталка
Почесний Академік
Повідомлень: 2594
Зареєстрований: 22-4-2003
Місто: Київ
Нема на форумі
Настрій: різнобарвний
|
|
"Щоправда, такий моторошний, якщо вчитатись..."
Так, трохи є. Але то така любов у мене... У
мене вічно все, не як у людей!
2 Олексія: дуже дякую і вітання дружині!
2 fish: приємно, що образи в моїх віршах здаються комусь оригінальними. Бо мені самій
вони - і образи і вірші - чомусь видаються такими банальними. Це не кокетство, я
просто свого часу стільки "вигребла" компліманів від розумних людей, що почала боятися показувати свої твори ще
комусь. Тому, наразі, ще один мій вірш в цю тему - і закругляюсь
Божественні і божевільні сни
Мені аж досі не дають спокою...
Вони рясні, мов ранки весняні,
Прикрашені іскристою росою.
Щемливі, мов прощальний крик лелек,
Тендітні, як метелики рожеві,
І свіжі, наче дихання смерек,
Як оксамит чар-квітів яблуневих...
Твій голос, чистий, мов гірський кришталь
Ті сни по вінця сповнює жагою...
Спитай мене про ту любов, спитай,
Спитай про сни, де я завжди з тобою.
Вони одвічно терпкі та сумні,
Неначе грона вистиглих печалей...
Навіщо ти з'являєшся у них,
Непрошений, коханий яничаре?
Зникають у блакитній далині
Нічних видінь розтерзані хмарини...
Божественні і божевільні сни -
Живу не в них, але жива лиш ними.
Ще раз дякую всім за увагу -
Наталка Очкур.
|
|
|
Олексій Мачехін
Модератор
Повідомлень: 4597
Зареєстрований: 31-5-2003
Місто: Київ
Нема на форумі
Настрій: теплий
|
|
Тю, нашо тут критика? Сиди й отримуй задоволення...
Цінуй чужі думки, але не настільки, щоб привласнювати їх.
Дмитро АРСЕНИЧ
|
|
|
rost
Академік
Повідомлень: 707
Зареєстрований: 14-2-2003
Місто: Canada
Нема на форумі
Настрій: оптимальний
|
|
Я, на жаль, не можу сказати, що розуміюся в поезії. Але , як для мене, Наталчині вірші
просто чудові.
Я сподіваюся, що ніхто не образиться, але я з усіх форумських "поезій", до
власне поезії можу віднести Наталчині вірші.
Плюс, поділяю думку дружини Олексія стосовно Olexiy-"Похмуре небо, вітер, дика злива... ".
|
|
|
Наталка
Почесний Академік
Повідомлень: 2594
Зареєстрований: 22-4-2003
Місто: Київ
Нема на форумі
Настрій: різнобарвний
|
|
Ну, тримайтеся, любі мої - самі заохотили! Тепер мене і танки не зупинять, хіба що
адмін. Викладаю один зі своїх фаворитів. Я
написала (ні, не так - придумала його) під час цьогорічного концерту "Крути:
Концерт для янголів". Сиділи ми з подругою удвох в одному кріслі, але
незручність я відчула, лише коли скінчився концерт.
ПАМ’ЯТІ ГЕРОЇВ КРУТ
Ми то кладемо голови на плаху,
То рабськи їх схиляєм до землі...
Кого боїмось? "Москаля чи ляха"?
Самі собі ми "ляхи" й "москалі"!
Байдужість, мов іржа, роз’їла душі,
Нам все одно. Хоч не рости трава.
Ніщо тупий цей спокій не порушить.
Ніщо. А може... пам’ять? Чи слова?
Згадаємо, як йшло на смерть юнацтво,
Як рясно закривавилась земля...
А їм було, в середньому, сімнадцять,
Та що казати? Жменька немовлят.
В них не було не вишколу, ні сили,
А супротивник – військо сатани...
Вже мертвих, їх багнетами сліпили,
Щоб в небо не дивилися вони.
Зірками тихо плакала безодня,
І білим снігом падала жура,
Диявол йшов; ну, а мені сьогодні
Сказали, що забути їх пора.
Пора, мовляв, не плакати, а жити.
Та пам’ять озивається з імли:
Під Крутами Твої, Вкраїно, діти
Тобі й собі безсмертя здобули.
В століттях їхня слава не зів’яне,
То честь Твоя! То все – Твої сини!
Нехай довічно янголи-крутяни,
Стоять на варті волі та весни.
Деякі слова мусила взяти в лапки, аби програма не порізала. Шановний адміне, то не
є образа національної гідності інших народів - поставтеся з розумінням!
|
|
|
Юрій Сєров
Модератор
Повідомлень: 10460
Зареєстрований: 19-6-2002
Місто: Львів, Україна
Нема на форумі
Настрій: оптимістичний
|
|
Вірш суперовий! З мого боку - повне розуміння.
|
|
|
Наталка
Почесний Академік
Повідомлень: 2594
Зареєстрований: 22-4-2003
Місто: Київ
Нема на форумі
Настрій: різнобарвний
|
|
Ой, дякую за розуміння! Тоді - бо не знаю, як
скоро знову потраплю на Форум - ще один, чесно-чесно останній (на цей тиждень, не
рахуючи інтелектуальних забавок ). Цей - мій
безперечний фаворит, бо присвячений чоловіку, який для мене, як казали бабуся,
дорожчий за спасіння власної душі
В твоїх очах ті потойбічні сни,
Спливають знову сяйвом мерехтливим,
Вони сумні і сповнені весни,
Затінені густим війчатим дивом.
В твоїх вустах слова, неначе мед,
Вони гірчать, та солодко їх пити,
І щось співає вітру очерет,
Так, як співало влітку стигле жито.
А пальці рук - мов пестощі живі,
Цілую їх причастя таємниче,
Я заблукала знов у сон-траві,
Я в ній живу, бо ти мене не кличеш.
Кажу собі: іди і не гріши,
Та болем цим напоєна до краю,
Всі спалахи самотньої душі
Я в небесах очей твоїх шукаю.
Ну ось...
|
|
|
fish
Почесний Академік
Повідомлень: 1592
Зареєстрований: 28-5-2003
Місто: Запоріжжя
Нема на форумі
Настрій: присутній
|
|
можна і я шось нормальне кину? А то й судитимуть про мої здібності за Забавкою,
ніхарашо.
Несуть тебе розпечені дроти
І виплюнуть із зойком телефону.
То ти. Вона питатиме: То ти?
То ти? - тебе питатиме. Півтону
Тебе півноти тебе у пляшках
Тебе розлитo тебе по півноти
Ти за лаштунками у залишках
Із залоз вичавленої підлоти.
Ти - індикатор пострілу в мішень.
Ти свідок смерти кожної мішені.
Удосвіта оплакувати день,
Увечері сміятись на арені
І коси пам"ятать. Вони були
Гарячі і розплетені на дотик.
Та ба! Це вже було. Це так, коли
Розпечений в мішень влучає дротик.
карнавал мусить тривати далі, інакше йому настане кінець
|
|
|
Круціфукс.
Академік
Повідомлень: 489
Зареєстрований: 4-12-2002
Місто: Львів
Нема на форумі
Настрій: Настрій не вказаний
|
|
Totally thumbs up! Вищий пілотаж.
|
|
|
fish
Почесний Академік
Повідомлень: 1592
Зареєстрований: 28-5-2003
Місто: Запоріжжя
Нема на форумі
Настрій: присутній
|
|
ну от, реабілітувалася.
Взагалі, з цього форуму я була подивована, що практично усі, хто брав участь у
забавці, витримували як мінімум пристойний рівень. Це не реверанси (коли я хочу
похвалити, обмежуюся тим, що згадую вдалий образ чи думку - не більше), мені просто
цікаво, чому так. Зазвичай відсоток банальних і відверто слабеньких
любовєй-марковєй буває значно більший, (навела б підтверджуючий прикдлад, та
ліньки адреси шукати).
А от вам іще питання: яким чином людина оцінює власний рівень? Наскільки ви
схильні мандражити, читаючи чужі тексти?
карнавал мусить тривати далі, інакше йому настане кінець
|
|
|
Круціфукс.
Академік
Повідомлень: 489
Зареєстрований: 4-12-2002
Місто: Львів
Нема на форумі
Настрій: Настрій не вказаний
|
|
Ага. Погоджуюсь щодо загального рівня. Мені після кожного другого-третього вірша
в "забавці" одразу хочеться встати і зааплодувати: "Еврика!!". В таких
умовах рівень дійсно вражає. Не хвалив всі вірші, що заслуговують на це - не хотів
створювати шум.
Коли я брав участь у подібній забавці на англомовному форумі рік тому, найбільше,
що можна було сподіватись там побачити - це моментально цікаву послідовність
образів або цікаво відформатовані рядки. Наші ж форумці вже серйозно працюють
над формою, ритмом, звучанням - правда не всі і не завжди, але працюють. Не
зупиняються на простій розповіді в римах. Це тішить.
Щодо оцінки власного рівня... особисто я не можу сказати, що ясно бачу всі свої
недоліки, але деякі точно бачу. Над ними і намагаюсь працювати. Тому відсутність
критики не є для мене страшною проблемою - сам перед собою відповідаю. Хоча,
звичайно, трохи критики не завадило би.
|
|
|
fish
Почесний Академік
Повідомлень: 1592
Зареєстрований: 28-5-2003
Місто: Запоріжжя
Нема на форумі
Настрій: присутній
|
|
Ні, сюжетні вірші - це непогано, проста розповідь - то теж може бути цікаво. Мене
набагато частіше у віршах "молодих" засмучує зайва пафосність, особливо коли
з цією пафосністю підносяться прописні істини. або замусолені щоденним вжитком
погляди-стереотипи. починаючи від незабутньої маминої хати і закінчуючи тим, що
життя жорстоке до "хароших".
карнавал мусить тривати далі, інакше йому настане кінець
|
|
|
Наталка
Почесний Академік
Повідомлень: 2594
Зареєстрований: 22-4-2003
Місто: Київ
Нема на форумі
Настрій: різнобарвний
|
|
"Мене набагато частіше у віршах "молодих" засмучує зайва пафосність,
особливо коли з цією пафосністю підносяться прописні істини. або замусолені
щоденним вжитком погляди-стереотипи. починаючи від незабутньої маминої хати і
закінчуючи тим, що життя жорстоке до "хароших".
Ну, кожен проходить свій шлях. Пропускає через своє серце певні емоції, події,
думки, почуття. І хоча я теж не надто вітаю замусолені прописні істини, але
вимучену оригінальність - не від серця, а лиш тому, що за будь-яку ціну треба бути
свіжим і оригінальним, я не люблю ще більше. Оригінальність не можна висмоктати з
пальця, вона або є, або... не є.
|
|
|
rost
Академік
Повідомлень: 707
Зареєстрований: 14-2-2003
Місто: Canada
Нема на форумі
Настрій: оптимальний
|
|
Я вже згадував десь, що себе особисто не відношу ні до знавців поезії ні, на жаль,
навіть до її любителів. Тим більше до поетів, навіть в душі. Але зауважив таку
цікаву річ.
Я особисто ніколи не писав віршів, по вищенаведених причинах.
Навіть, якби написав, нікому би не показав, по вищенаведених причинах.
Перший в житті віршик написав і показав саме в забавці, і то тільки завдяки певній
анонімності форуму.
Conclusion: Хтось, хто в душі поет, може дійсно дістати boost* на такому форумі як наш. По
причинах:
1. Українська мова форуму.
2. Інтелектуальний рівень учасників
3. Доброзичлива атмосфера.
4. Анонімність.
І хто знає, чи не побачимо ми тут колись "спалах супернової" в силу 1,2,3,4.
*напевне розгін, підсилення.
|
|
|
Наталка
Почесний Академік
Повідомлень: 2594
Зареєстрований: 22-4-2003
Місто: Київ
Нема на форумі
Настрій: різнобарвний
|
|
Згодна з rost’ом на всі 100%.
|
|
|
Чарівник з міста Гамельн
Академік
Повідомлень: 495
Зареєстрований: 14-12-2002
Місто: Львів
Нема на форумі
Настрій: Настрій не вказаний
|
|
Мені здається, все логічно: там - лише "забавка", а тут - справді поезія.
Novy Svet
|
|
|
Круціфукс.
Академік
Повідомлень: 489
Зареєстрований: 4-12-2002
Місто: Львів
Нема на форумі
Настрій: Настрій не вказаний
|
|
Ммгмз. Там також справді поезії достатньо!
|
|
|
Наталка
Почесний Академік
Повідомлень: 2594
Зареєстрований: 22-4-2003
Місто: Київ
Нема на форумі
Настрій: різнобарвний
|
|
Сьогодні у мене саме такий настрій, про який я писала в темі "Перлини
української любовної лірики". Вечір - тобто вже ніч, в моїй руці келих кагору,
дощ за вікнами, і дощ на щоках. Солоний. Сьогодні моїй бабусі виповнилося б
дев’яносто три роки.
Вона відійшла у вічність два роки тому і я лишилась сиротою. Не вірте тим, хто каже,
ніби час лікує. Мені він ніц не допомагає. Вже тисячу і один рік я намагаюсь забути
одну людину - виходить, як в п’яного балет, і вже два роки я звикаю до думки, що
бабусі більше немає. Не звикається.
Мені всі - всі до одного - кажуть "Що ж ти хочеш, вона прожила таке довге
життя!". Їхня правда. Революція, колективізація, розкуркулення, два Голодомори,
війна - все це вона пройшла. Чи була вона щасливою? Вона сказала би "так". І
неодмінно додала б, провівши загрубілою від тяжкої праці долонею по моїй щоці
"Адже в мене є ти!". А в мене є вона. Є досі. І буде, доки я жива. В моїх спогадах.
У тому, як сліпо, зворушливо і беззастережно вона вірила в мене. Не те що мої
батьки, котрі не з’явились навіть на моє нагородження, а мама сказала
"Дурницями займаєшся. Працюй". Втім, бабуся і була моєю мамою насправді.
Забрала мене до себе, коли мені було три місяці, і виносила на руках. Молилася, коли
я хворіла, і навчила мене молитов. Проводжала мене в школу і заплітала кольорові
стрічки мені в коси. Я вже давно не дитина, я доросла жінка, але чому, чому мені
знову хочеться туди, де я була маленькою? Туди, де поруч була вона. Цей вірш - він
дуже простий - я придумала прямо на цвинтарі, за десять хвилин - це було на роковини
її смерти, і прочитала прямо там. Мама і брат плакали. Зараз у мене теж сльози на
очах. Хочу, щоб і ви прочитали його. Дякую.
СВІТЛІЙ ПАМ’ЯТІ БАБУСІ, НА РОКОВИНИ
Нехай болить душа моя за Вами,
Бо тільки так я знаю, що жива...
Нехай мій біль не виказать словами,
Та я жива, бо мертві всі слова.
Багато так хотілося сказати –
Не встигла, не зуміла, не змогла...
І обриси забіленої хати
Безжальна пам'ять спалює дотла.
Старий ставок, порослий очеретом,
З якого я тягала карасів,
Ваш тихий сміх... і те "онучко, де ти?"
До мене знов приходять уві сні.
Нема ставка. Вже осідає хата,
Ніхто її не білить навесні,
Лиш яблуньки, немов сумні солдати,
Вас виглядають вічно з далини.
Та більше Ви не прийдете. Ніколи.
Над Вами тільки грубий шар землі,
І гострять об небесне синє коло
Щемливий крик бурлаки-журавлі.
І, мов іржею, роз’їдає груди
Пекучий біль, і серце відійма...
Ніхто мене любити ТАК не буде
Немає Вас – любові теж нема.
Нема, нема... і не знайти розради
Без Вас не стало неба і землі...
А обриси забіленої хати
Ось-ось розтануть зовсім ув імлі.
10 вересня 2002 року
Наталя Очкур
|
|
|
Наталка
Почесний Академік
Повідомлень: 2594
Зареєстрований: 22-4-2003
Місто: Київ
Нема на форумі
Настрій: різнобарвний
|
|
Ще один віршик - просто так, під настрій
Я так не хочу, щоб минало літо...
Я так не хочу... а воно вже йде...
І усмішка, немов зів’ялі квіти
Лягла йому на личенько бліде.
Я так втомилась жити в порожнечі,
Де замість слів – остуда та вітри,
Я в колі тім, де неможливість втечі
Сама унеможливлює розрив.
Старий мій сон, добряче глумом битий,
Лоскоче груди м’ятними крильми...
Я так не хочу, щоб минало літо...
Воно вже йде. А я боюсь зими.
|
|
|
Наталка
Почесний Академік
Повідомлень: 2594
Зареєстрований: 22-4-2003
Місто: Київ
Нема на форумі
Настрій: різнобарвний
|
|
Так кумедно... прочитала останній віршик по телефону мамі, а вона давай мене
втішати і розповідати про всі принади осені - з фруктово-овочевим розмаїттям, і
зими - з ялинкою та шоколадними цукерками, санчатами та Різдвом. Я кажу "Мамо, та
я ж не проте". А вона питає "А про що ж тоді?" Бігме, наче знову дитиною стала - аж приємно! Цукерки шоколадні... кавуни,
виноград...
|
|
|
Nazar
Почесний Академік
Повідомлень: 2395
Зареєстрований: 2-12-2002
Місто: Львів
Нема на форумі
Настрій: бракує музики
|
|
Солодко Вам напевно так асоціювати...
До наступних рядків попрошу віднестись без сарказму та моркви, бо погодні умови
мене наштовхують на наступне:
Богема спить...
Бо їй було самотньо,
Заплющувались очі тягарем.
Лунав лиш джаз
Так вільно, безтурботно.
Відблискує бруківка ліхтарем...
Лиш ти один
Танцюєш серед міста,
Вмиваєш кам"яниці вікові,
Імпровізуєш якусь дивну пісню,
підігруєш краплинками мені.
І музика твоя
Мені знайома
Хіба ти падаєш? Та ні - літаєш ти!
Під твою музику зникає сум і втома,
Шляхетний дощ - вмивай, співай, лети!
Люби українське!
 |
|
|
Олексій Мачехін
Модератор
Повідомлень: 4597
Зареєстрований: 31-5-2003
Місто: Київ
Нема на форумі
Настрій: теплий
|
|
Вражений.
|
|
|
| Сторінки:
1
2
3
..
19 |
|
![[*]](images/xp/default_icon.gif){kind=icon}
