Ярема П.
Почесний Академік
Повідомлень: 2222
Зареєстрований: 10-2-2005
Нема на форумі
Настрій: І навіщо я день почав з читання новин?
|
|
Нема пророка в краю своїм - Україна
Дивився сьогодні інтерв'ю жінки-космонавта Стефанишин-Пфайфер, американки,
українки за походженням, під час її візиту на Україну на запрошення Пінчука (??!!).
Дивився і думав - піариться мосьє Пінчук. Потім почалося думати таке - Україна, і
зокрема Пінчук, виглядали виглядали при цьому самозадоволено, типу от які ми
класні, пам'ятаємо про своїх (?) героїв. Але чи справді ці герої є ваші чи то пак
наші? Як взагалі Україна приклалася до становлення цього героя? Яка її роль?
Виховала вона її, допомагала матеріально? Порівняння виникає зразу з поганою
матір'ю, яка здала дитину в інтернат, а через 20 років приходить до дитини, яка стала
вже на ноги, і каже що думала, пам'ятала про неї. Або з зозулею, яка підкидає яйця в
чужі гнізда. Так само й Україна розкидається розкидається своїми талантами по
світу, а коли вони себе там проявляють, бо держава, де вони стають на ноги, якщо не
сприяє, то принаймні не шкодить (бо в нас тільки палки в колеса ставлять) в
розвитку, то Україна потім хоче за це медаль, бо це, бач, її сини-дочки. Безперечно,
талантів в нас багато, але - чи шануює їх власна ненька-Україна? Скільки народу
виїхало, достатньо зайти на сайт будь якого університету, щоб побачити там
українські прізвища. А скільки ще виїде... І будуть там американцями, канадійцями,
німцями і т.д. з українським походженням. Мораль - самому требе плекати своїх
героїв, а не тішитися чужими, збирати трофеї не на свому вже полі бою. Люди героями
не родяться, ними стають - стара забита істина.
|
|
|
Горват Корнелія
Академік
Повідомлень: 603
Зареєстрований: 23-7-2006
Місто: Мукачево
Нема на форумі
Настрій: Задовільно-задоволений
|
|
Згодна. Гляньте на "російських" акторів, співаків і т.д У кожного другого коріння -
з України. Та навіть і тепер іде "відплив" мозків і талантів як мінімум - в Росію...
|
|
|
Андрій Пелещишин
Адміністратор
Повідомлень: 9191
Зареєстрований: 19-6-2002
Місто: Львів, Україна
Нема на форумі
Настрій: Настрій не вказаний
|
|
Колись давно, ще в студентські роки щось думав таке, щоби шукати себе на Заході.
Так ніяких конкретних кроків у цьому напрямі і не зробив, але щось мені тоді дак
думалося, що якщо вже виїхати назовсім - то вже забути що українець, максимально
асимілюватися. Раз я тут не потрібен - то ну його нафіг!
Хоч зараз усе вже бачиться інакше, все-рівно відчуття того, що в Україні
споживацьке (і на духовному рівні також) ставлення до діаспори - залишилося. А то
справді споживацьке ставлення - створити всі умови для того, щоби тут було
дискомфортно, а коли людина досягне чогось "там" - гордитися нею.
|
|
|
dr.Trollin
Почесний Академік
Повідомлень: 1059
Зареєстрований: 3-6-2003
Місто: Львівська політехніка
Нема на форумі
Настрій: ще живий
|
|
Дужжже цікавий текст.
а ще цікавішим є згадка про "Федір Моргун. Хто і де зірвав бліцкриг?"
от би її дістати...
попробував було пошукати, але...
рівно ж надіслав лист про пошук
проф.Ситнику (через Дзеркало)
і власне др.Моргуну через Агро-Союз ...
але ймовірність, що дойде мізерна.
але Вельми би хотілося глянути на книгу, де
... «Давно проводжу власне «соціологічне опитування». Воно складається з одного
питання, триває кілька десятиліть і охоплює багато тисяч людей, різних за віком,
статтю, освітою, професією, національністю, місцем проживання і т. ін. Ось його
формулювання: «Назвіть, будь ласка, які Ви знаєте найважливіші битви Великої
Вітчизняної війни?».
Респонденти, як правило, називають битви під Москвою, Сталінградом, окремі битви
із так званих сталінських ударів — від Курсько-Орловської до боїв за Берлін. Але
кричуща несправедливість нашої історичної пам’яті полягає в тому, що ніхто не
згадує серед них найграндіознішу битву в Другій світовій і Великій Вітчизняній
війні — оборону Києва, яку вели війська генерала М.Кирпоноса, кияни й український
народ у 1941 році. За спогадами вищих німецьких армійських чинів, саме героїчна
оборона столиці України привела до парадоксального результату: надто повільна
перемога, одержана вермахтом під Києвом, стала причиною поразки Німеччини у
війні
(c)
я не фанат воєнної історії...
але про реальний вислід "київської м'ясорубки" би глянув з ретельною
зацікавленністю...
З повагою, Сергій.
|
|
|
dr.Trollin
Почесний Академік
Повідомлень: 1059
Зареєстрований: 3-6-2003
Місто: Львівська політехніка
Нема на форумі
Настрій: ще живий
|
|
прямий лінк (http://www.agrosoyuz.com.ua/smi/f-morgun) здох...
http://209.85.135.104/search?q=cache:a_QR-PA4nxQJ:www.agrosoyuz.com.ua/smi/f-morgun+%22%D0%A4%D0%B5%D0%B4%D1%96%D1%80+%D0%9C%D0%BE%D1%80%D0%B3%D1%83%D
0%BD%22+%D1%82%D0%B5%D0%BB&hl=uk&gl=ua&ct=clnk&cd=3
ФЕДіР МОРГУН: ВИ — НАДіЯ НАРОДУ, ЙОГО МАЙБУТНЯ ДОЛЯ — У ВАШИХ РУКАХ
Слово до випускників сільськогосподарських вузів
З повагою, Сергій.
|
|
|
Dmy
Почесний Академік
Повідомлень: 3228
Зареєстрований: 9-11-2003
Місто: Донецьк
Нема на форумі
Настрій: Неформатний
|
|
Якщо вже пішло відгалуження у бік Ситника-Моргуна, то мені стаття не сподобалась.
Тобто я її позіціоную як типовий образчик (примірничок по-нашенськи) пропаганди
комуністичного штибу. Певно, член КПРС-КПУ зі стажем Костянтин Ситник (хоч він
чомусь і виступав у 2004 за Ющенка) інакше писати просто не вміє.
По-перше, це - відвертий панегірик. Зараз такі публікації називають піар-акціями.
Може, 82-річний Моргун знову, як встарь, хоче в якусь владу, як в 90-у, коли він САМ
ОСОБИСТО запропонував СЕБЕ на посаду прем'єр-міністра (тіпа, я згоден тягнути цей
надважкий тягар, бо якщо не я, розумний і красивий, то хто?), а кляті Кравчук і
(чомусь) Гуренко його не запросили?
Почитаємо без екстезі.
| Цитата: | недобросовісні писаки і телекоментатори систематично дискредитували керівників
ЦК Компартії: Казахстану — Кунаєва, Узбекистану — Рашидова, Азербайджану —
Алієва, Молдови — Бодюла, члена Політбюро секретаря ЦК КПРС Лігачова...
Більшість із них ... були антисталіністами, багато чого не поділяли з реаліїв
тодішнього тоталітарного режиму, в якому чесно працювали на благо народу
|
Особливо сльози навертаються, коли читаєш про незаслужено зацькованих
"недобросовесними писаками" "антисталіністів" Кунаєва, Алієва та Рашидова, що
насаджували в своїх республіках культ власної особи, позатим Алієв у 1989, а Кунаєв -
у січні 1990 без вагань замочили націоналістичні виступи. Рашидов, здається, встиг
померти, не дочекавшись закінчення антикорупційного слідста Гдляна-Іванова
(власне, цього ніхто не дочекався, після того, як "узбецька" справа плавно
перетекла в "московську", і в ній почав фігурувати Єгор Кузьмич Лігачов). Останній -
теж полум'яний антисталініст за відсутності Горбачова дав добро на публікацію в
антисталінській газеті "Правда" у квітні 1988 одіозної статті Ніни Андреєвої "Не
могу поступаться принципами", а потім - у 1989, знову таки за відсутності Горбатого і
Шеварнадзе, будучи першим на господарстві, фактично санкціонував масове вбивство
саперними лопатками орлами генерала Родіонова тбіліських маніфестантів,
зокрема, вагітних жінок. Саме це мабуть, і мав на оці пан Ситник, коли повідав про
"чесну працю на благо народу".
Також чомусь не хочеться розділити обурення автора з приводу того, що
герой-Моргун запропонував почитати лекції ректорам КНУ та Могилянки, а вони не
запросили (ну як Кравчук-Гуренко, право). Не знаю, чи викладають щось аграрне в
Унівеситеті, але у Брюховецького - точно ні. І щоби він там начитував? Що
безвідвальний спосіб краще за той, що плугом?
От ще цікаво, в який спосіб гонімий, звідусіль виключений, нікуди не запрошуваний
та навіть безпартійний пенсіонер у роки руйнування національної економіки (якого
би він точно не допустив) спромігся видати щонайменш півдюжини книжок? На власну
пенсію (навіть героя соць-праці)? Ню-ню...
Між іншим, сам "пророк" не далеко пішов від свого давнього друга:
| Цитата: | | «Проблему злодіянь і осудження більшовицько-сталінського режиму, — пише
Ф.Моргун, — я розгорнуто поставив у книзі «Безсмертна душа України», над якою
працював у 1989—1990 рр. і здав до київської редакції «Сільських вістей» у червні
1991 року — ще при правлячій Комуністичній партії та Радянській владі.
Тоді й у голову не могло прийти те, що сталося в кінці 1991 року —
розвал СРСР і заборона Компартії |
Начебто і не було Декларації про державний суверенітет від 16 липня 1990
року, жовто-синьої фани над Київрадою, не було проголошень незалежності
всіма трьома балтійськими республіками, танків у Вільнюсі та "Альфи" у Ризі, яким
довелося хутко і ганебно звідти ушиватися. Статтю про керівну ролю КПРС із
Конституції СРСР виключили на початку січня 1990 року. Всю весну і літо 1991
чильні совіцьки комуністи з вирячиними очима і піною у рота носилися по
Ново-Огарьовому намагаючись збити до купи відчувших силу представників
республік. А тут, виявляється, "і в голову не могло прийти" (укр. "спасти на думку",
пане пророче) "розвал СРСР і заборона Компартії". Кому не могло прийти? Самому
пророкові? Так і нехай говорить про себе.
Ну і про битву під Києвом. Я не знаю, де саме і з ким проводив свої "соцопитування"
пан Моргун. Я теж не цікавлюся військовою історією (та й взагалі, історією - дуже
побіжно), але "Київський мішок" на думку спадає одним із перших (знакова бійня - і в
позитивному, і в негативному аспекті). Так само, як оборона Одеси та Севастополя.
Підозрюю, спадає не одному мені. От про польську операцію (так ретельно описану в
знаменитому бестселері "Чотири танкісти і пес") і про оточення німцями союзників у
лютому 1945 (я забув обидві географічні назви), що спричинило не конче підготовлений
наступ ЧА, відтак затягнуло війну місяці на 1-1,5, точно, згадають не усі. А про
Київ...
Понти це все, як і решта!
Усе мине. Усе мене мине
 |
|
|
Dmy
Почесний Академік
Повідомлень: 3228
Зареєстрований: 9-11-2003
Місто: Донецьк
Нема на форумі
Настрій: Неформатний
|
|
Прокол. Казахськи дєкабрісти, справді, вийшли 1986-го, а не 1990-го.
Я так розумію, щодо інших фактів і висновків зауважень і заперечень не має?
І, якщо можна, кілька фактів щодо антисталінської діяльності товариша Кунаєва, бо
я не в курсах.
Усе мине. Усе мене мине
|
|
|
|
![[*]](images/xp/default_icon.gif){kind=icon}
