Тарас Сорока
Дійсний член
Повідомлень: 214
Зареєстрований: 29-2-2004
Нема на форумі
Настрій: Настрій не вказаний
|
|
Хронологія Волинської трагедії
СЕРГІЙЧУК В. Історичні витоки волинської трагедії 1943 року
http://warhistory.ukrlife.org/3_4_03_3.htm
ХРОНОЛОГІЯ ВОЛИНСЬКОЇ ТРАГЕДІЇ (укладач В. Сергійчук)
http://warhistory.ukrlife.org/3_4_03_4.htm
|
|
|
Dmy
Почесний Академік
Повідомлень: 3228
Зареєстрований: 9-11-2003
Місто: Донецьк
Нема на форумі
Настрій: Неформатний
|
|
Звісно, будь-яка інформація є корисною, але я би з обережністю ставився до речей,
пропонованих паном Сергійчуком, відомим навіть в Україні та навіть серед
колег-істориків своєю відвертою полонієфобією. Добре, що він хоча би в МЗС не
працює.
Усе мине. Усе мене мине
 |
|
|
Ярема П.
Почесний Академік
Повідомлень: 2222
Зареєстрований: 10-2-2005
Нема на форумі
Настрій: І навіщо я день почав з читання новин?
|
|
Я б так не говорив. Професор Сергійчук дуже відома людина, і виявився єдиним
опонентом, який дуже добре оперував фактами при комісіях польсько-українських
щодо примирення і стосовно спорудження пам'ятників, і єдиним, хто міг достойно
протистояти полякам у спірних питаннях, коли вони пробували відверто тиснути на
українську сторону. До сорому наших, історії мало хто знає добре, а тим більше
історії, підкріпленої фактами, а тут йому рівних немає. Якби він працював в МЗС, то
я думаю, що відверто проти українських лозунгів на цвинтарі орлят, які до сих пір
дратують львів'ян, не було б, і в польщі б давно стояли пам'ятники жертвам
винищених сіл, а не тільки в Павлокомі - таких місць є аж предостатньо.
|
|
|
Dmy
Почесний Академік
Повідомлень: 3228
Зареєстрований: 9-11-2003
Місто: Донецьк
Нема на форумі
Настрій: Неформатний
|
|
| Цитата: | Оригінальне повідомлення від Ярема П.
Професор Сергійчук дуже відома людина... історії мало хто знає добре, а тим більше
історії, підкріпленої фактами, а тут йому рівних немає |
Ніхто і не сперечається, що професор Сергійчук - людина відома (майже як Вєрка
Сердючка). І те, що знає багато - теж. Тільки от використовує він свої знання так, що
історія іноді перетворюється в "історії". Відомий, напр., випадок, коли відомий
професор знайшов якусь архівну польськомовну листівку часів окупації Львова, в
якій закликали нищити клятих українців. Попри те, що такі дацзибао тоді хто тільки
не штампував, він цілком серйозно видавав її за офіціну позицію АК і на цих
засадах будував свою аргументацію.
(Доречі, в тій книжці, що я рекомендував у треді про УПА, проф. Сергійчуку
присвячено щось близько аж 1,5 абзаців, але цей випадок згадано і там - бо і без того
багато хто в курсі)
Я не знаю особистої історії Володимира Сергійчука - можливо, йому і його родині
поляки колись відтоптали мозолі, але історик, особливо в таких делікатних справах
мусить бути гранично безпристрасним - це профмінімум.
| Цитата: | | Професор Сергійчук ... виявився єдиним опонентом, який дуже добре оперував
фактами ... єдиним, хто міг достойно протистояти полякам у спірних питаннях,
коли вони пробували відверто тиснути на українську сторону |
Це він сам таке про себе сказав? Тобто, можна джерело? Бажано, об'єктивне, а не
яструбінське. А щодо "доброго оперування фактами", то вище я приклад навів. Хоча
таке "оперування" доречніше назвати "маніпулюванням".
| Цитата: | | Якби він працював в МЗС, то я думаю, що відверто проти українських лозунгів на
цвинтарі орлят, які до сих пір дратують львів'ян, не було б, і в польщі б давно
стояли пам'ятники жертвам винищених сіл, а не тільки в Павлокомі - таких місць є аж
предостатньо |
Водили мене на Личаків, причому ретельно "накачавши" стосовно клятих ляхів із
їхніми клятими підписами. Читав я ті підписи, уважно читав, потім рефлексував на
них. Ризикую тут нарватися, але антиукраїнських гасел я ніде не побачив.
То що щось дратує окремих львівян, перепрошую, не аргумент. Окремих поляків,
наприклад, дратують надписи в Павлокомі, а також те, що всіляки там лемки не
бажають сидіти на "Повернених землях", а сунуть у свої підкарпатьськи ліси. А
декого взагалі дуже дратує, що Львів і Волинь з якогось дива належать Україні. І що
нам тепер робити з їхньою роздратованістю?
Справді, поляки паціфікували не тільки Павлокому, м'яко кажучи. А що, в Україні
багато пам'ятників на місці винищення польських сел? Якби вони тільки і робили, що
тисли всім скопом на самотнього професора Сергійчука, то на тій же Волині кроку не
можна було би ступити, не наштовхнувшись на польський пам'ятник. А зась!
Усе мине. Усе мене мине
|
|
|
Ярема П.
Почесний Академік
Повідомлень: 2222
Зареєстрований: 10-2-2005
Нема на форумі
Настрій: І навіщо я день почав з читання новин?
|
|
| Цитата: | Оригінальне повідомлення від Dmy
Це він сам таке про себе сказав? Тобто, можна джерело? Бажано, об'єктивне, а не
яструбінське.
|
Я не даю суб'єктивну дкмку, я просто переглядав Матеріали ІІ міжнародного
семінару “Українсько-польські відносини в 1918–1947 роках” Варшава, 22-24 травня 1997
року і ще якісь матеріали українсько-польських дискусій, вже зараз не пригадую.
Справа в тому, що цьому питанню поляки почали присвячувати час вже давно, тоді як
українці почали серйозно відстоювати свої позиції тільки пісдя 1992 року, після
незалежності. Я не знаю теж, що там сталося з ним чи його родиною, однак я знаю одне
- своє треба відстоювати, і не давати нікому поблажок, бо на цьому базується власна
повага до себе і свого народу. Я хочу сказати, що ні один поляк спуску в тому
питанні не дасть НІКОЛИ. Особливо зі старшого покоління. Повірте вже мені на
слово...
Щодо Личакова і т.п., то я хочу сказати, що якби на сході робили було б більше
розвинуте почуття національної самосвідомості, то б і Росія ставилася більше з
повагою, так само як Польща мусила робити багато поступок. Сусід сусідом, але своє
треба завжди пильнувати і свій город не давати кидати каміння.
|
|
|
Dmy
Почесний Академік
Повідомлень: 3228
Зареєстрований: 9-11-2003
Місто: Донецьк
Нема на форумі
Настрій: Неформатний
|
|
| Цитата: | Оригінальне повідомлення від Ярема П.
я знаю одне - своє треба відстоювати, і не давати нікому поблажок, бо на цьому
базується власна повага до себе і свого народу. Я хочу сказати, що ні один поляк
спуску в тому питанні не дасть НІКОЛИ... Сусід сусідом, але своє треба завжди
пильнувати і свій город не давати кидати каміння |
Та ніхто не сперечається, що треба своє відстоювати. Але для цього - в мирний час -
призначаються політики і дипломати і питати треба з них. Завдання науковця
полягає в іншому. Це за комуністів наукові результати були правильними, якщо вони
йшли на користь диктатурі пролетаріата, і неправильними та навіть шкідливими - у
протилежному випадку.
Начебто, вже час відходити від такої оцінки. Науковці чи, приміром, журналісти
мусять бути, насамперед, об'єктивними (окрім того, що їх діяльність має власні
критерії якості - вирогідність, доказовість, але аж ніяк не політичну чи там
національну доцільність).
Так само твори мистецтва слід оцінювати за їхнім рівнем, а не за тим, співається в
пісні про важку працю шахтарів чи мовою балету розповідається про непрості
стосунки повії та сутенера.
Усе мине. Усе мене мине
|
|
|
|
![[*]](images/xp/default_icon.gif){kind=icon}
