Дякую Вам за цю згадку...
А сталося це в 1985 році. У карцері за брехливим доносом наглядача, під час "сухої"
голодовки.
І прочуваю таїнство життя,
свідомий того, що його я втрачу.
Здається, більше я мовчанням значу,
ніж бесідою. Марно вороття
собі діждати. Вже по той бік гір
заходить яре сонце. Іншим - сходить.
Тим, кими теж лиха недоля водить
по тих самих стежках. На той же взір.
Але нічого не передаси
з набутого. Бо що передається,
те тільки ошуканством і зоветься,
без мудрої, немов життя, краси
першоджерел. Потоку. І води
цілющої, мов небуття, криниці.
А в тексті судового вироку від 02 жовтня 1980 року прізвище адвоката чомусь
МедвИдчук В.В.
![[*]](images/xp/default_icon.gif){kind=icon}
