Історії трьох ветеранів: Червоної Армії, вермахту та УПА.
В той час, коли дехто зі "свободівських" рагулів невідомо за що б’ється на вулицях
з такими ж молодими бидлокомуняками (які, напевно, думають, що Че Гевара то такий
гламурний персонаж світської тусовки) за незрозумілі ідеали, які, начебто
сповідували їх діди-ветерани, цікаво було почитати інтерв’ю від самих ветеранів.
Як на мене, то краще б молоді бидлокомуняки замислилися над тим, що наші ветерани
отримують як мінімум в 16 разів менше за ветеранів переможеного вермахту (в статті
є порівняльна таблиця). А "свободівські" рагулі, замість того, щоб цикати на старих
людей, що воювали під червоними прапорами, краще б задумалися над словами голови
львівського братства ОУН-УПА: "Ми давно потиснули руки фронтовикам, але ніколи не
потиснемо НКВДістам, що воювали з нами".
Отже, ветерани здебільшого вже порозумілись між собою. А чого бракує молодикам?
Дурна енергія б’є через край? То нехай би викладалися на роботі, можливо б якусь
зайву копійку заробили для свого діда, що воював, - це б він більше оцінив.
Вічна пам'ять всім, хто загинув у ті страшні часи, захищаючи ідеали, в які вірив, на
чиєму б боці він не воював (якщо, ж звісно він не воював у НКВД-шних заградотрядах),
та велика шана тим, хто вижив і поки що разом із нами.
Лінк на статтю:
Історії трьох ветеранів: Червоної Армії, вермахту та УПА.
Я не згоден ані з жодним Вашим словом, проте я готовий померти за Ваше право
висловлювати свою думку. © Вольтер
|
![[*]](images/xp/default_icon.gif){kind=icon}
