Форум Рідного Міста - Як почали вірити?

Як почали вірити?

Вікторія Котлярова - 8-5-2007 у 17:40

На даний момент я в Бога не вірю. Власне, сумніваюсь, що коли-небудь повірю, бо виросла в сім"ї атеїстів й притримуюсь тих самих поглядів, що й мої батьки.

Але цікаво, як невіруюча людина починає вірити? Я так розумію, що до цього має бути якийсь поштовх, ну наприклад, важка хвороба, якесь нещастя, або там одруження з віруючою/им.

Будь ласка, можете поділитися, хто як прийшов до Бога (я розумію, що, можливо, це некоретно таке питати, але просто хочу зрозуміти саму суть - як людина починає вірити, чому, на основі чого і т.д.)

Дякую за відповіді

Галина Лев - 8-5-2007 у 18:38

Сумніваєтесь, значить вірите. Ви лише не наважуєтесь зняти лейбла.

Ярема П. - 8-5-2007 у 20:30

Неправда, сумнівається від того, що не знає напевно, і ніякого тут лейбла немає. Я на 100% впевнений, що переважна більшість така сама - про всяк випадок в церкву сходить, молитви прочитає, а насправді знає, що крім себе, нема на кого більше розраховувати. Тут от вже було розсусолювання на подібну тему: http://misto.ridne.net/viewthread.php?tid=3985

Рост - 8-5-2007 у 22:02

Скільки людей - стільки шляхів. І прикладами з чужих життів не допоможеш.
Я би сказав так - людина справді починає вірити, коли народжується від духа. Тобто, коли в її житті появляється якийсь духовний досвід. А що саме це буде ... - кожному своє.

Вікторія Котлярова - 10-5-2007 у 09:05

Цитата:

Оригінальне повідомлення від Рост
Скільки людей - стільки шляхів. І прикладами з чужих життів не допоможеш.

Та ні, мені просто цікаво, як інші до цього доходять. Тобто прикладу я ні з кого брати не збираюсь, просто хочу дізнатися

Тарас Капущак - 10-5-2007 у 10:55

Шляхів мабуть безліч, але суть загалом та ж.

Уявімо собі автомобіль. Їздить він собі по дорогах і вірить тільки в те, що попадається перед його фари.
А тепер відійдемо трохи від нашої історії. Для того щоб автомобіль почав їздити, його на відповідному підприємстві зібрали з багатьох різних деталей. Але збирати ті деталі потрібно лише певним чином, бо якби ті деталі просто скидали під капот і в салон, то автомобіль би певне не поїхав. Але й самі деталі ж мабуть треба було виготовити певним чином, щоб вони могли потім працювати узгоджено, та й взагалі щоб можна було їх якось межи собою з'єднати...
Не стану продовжувати, думаю кожен це може зробити сам. Суть в тому, що всі необхідні дії, котрі дозволяють отримати працездатний автомобіль описані у відповідній проектно-конструкторській документації.
Вертаюсь тепер до нашого конкретного автомобіля. Думаю, що коли він замислиться над тим, хто створив цю документацію -- він почне вірити...

Андрій Шпачук - 10-5-2007 у 14:27

Цитата:

"Тож віра від слухання, а слухання через слово Христове" (Рим. 10:17). "Віра має найкращу основу – Слово Боже. Акт віри підтверджується свідченням розуму. Не може бути віри у серці без участі розуму. Звичайно, можна вірити й розумом без участі серця. Але це буде не віра, а переконання. Не можна вірити серцем без участі всього нашого єства людини, бо за визначенням Святого Письма серце означає усю людину – її розум, чуття і волю. Без абсолютної віри в Його існування не може бути дійового і рятівного спілкування з Богом. Але ми мусимо вірити не тільки в Його існування, але і в Його милість і святу доброту, в Його готовність благословити кожного, хто наближається до Нього у молитві."

Читаємо в Писанні "Бо спасені ви благодаттю через віру, а це не від вас, то дар Божий, не від діл, щоб ніхто не хвалився".(Еф.2:8,9)
Бог хоче, щоб кожна людина вірила у Нього, але потрібна людська згода.
Щодо того, що "скільки людей-стільки шляхів", то лише Бог знає шлях до кожного серця. Але шлях до Бога для людини - лише один!
Шкода, чомусь дуже поширена думка "Поки грім не вдарить — мужик не перехреститься", тобто, що віра "з"являється" під впливом певних обставин. Хоча є і такі випадки.
Щодо мене: я вважаю, що у мене обставин якихось не було - просто настав момент, коли я відчув, що далі так жити я не буду, і почали відбуватися зміни в моєму серці, в моєму житті - небажання займатися тим, що раніше (явний гріх в Божих очах), в подальшому - Господь звільнив мене від тих гріхів взагалі (вже без моєї сили волі, без моїх зусиль), з"явилося бажання читати Біблію, і, як результат, я увірував. Покаявся перед Богом у своїх гріхах, визнав себе грішним, і увірував, що Ісус Христос помер і воскрес за мої гріхи.

Цитата:

"Бо коли ти устами своїми визнаватимеш Ісуса за Господа, і будеш вірувати в своїм серці, що Бог воскресив Його з мертвих, то спасешся, бо серцем віруємо для праведности, а устами ісповідуємо для спасіння" (Рим. 10:9-10).

Юрій Марків - 12-5-2007 у 08:34

Як я почав вірити?
Так, моя бабуся навчила мене у ранньому дитинстві молитися. А дідусь приніс свого часу Біблію для дітей (котра з картинками), а потім молитовник. Брали мене з собою до церкви, потім записали в хор "Дударик", з яким співав у тому числі Літургію. Та це все не показник.
Я до того, що було сказано

Цитата:

сумніваюсь, що коли-небудь повірю, бо виросла в сім"ї атеїстів й притримуюсь тих самих поглядів, що й мої батьки

Разом зі мною ходить до церкви дівчинка з сім'ї затятого комуніста, гонителя християн у прямому сенсі цього слова. Так от, вона - відданий служитель.
У той же час, бачимо багато дітей віруючих батьків (навіть абревіатура для них є - ДВБ), для яких потрібен особливий підхід у плані душпастирства, бо народитися і вирости у християнському середовищі - ще не показник власного духовного зростання. На цю тему (про ДВБ) можна довго розводитися.

Продовжу про себе. Я бачив саме обрядове християнство вдома, та не було того, що сказано "Привчай юнака до дороги його, і він, як і постаріється, не вступиться з неї". Насправді, як показує досвід (мій в першу чергу), у юнацькому віці людина особливо потребує наставництва. Мене ніхто не наставляв саме в той час, а ще додати до цього відсутність живого християнського прикладу, номінальне відвідування церкви... Мабуть потрібен більш системний аналіз того періоду, та зводиться все до того, що я впав і нічим не відрізнявся від невіруючих. Навіть гірше, в мене ще повертався язик називати себе християнином... А сказано "не єднатися з тим, хто зветься братом, та є перелюбник, чи користолюбець, чи ідолянин, чи злоріка, чи п'яниця..."

Вірити в Бога - то я вірив, і що з того, якщо сказано "і демони вірують, і тремтять". Тобто самої віри у існування Бога мало, потрібне покаяння і довіра Господу всіх аспектів свого життя. Це в мене сталося лише в результаті знайомства з християнами, коли мені розповіли Євангелію. Коли я побачив, що християнство - це не лише відстоювання Служби і відспівування Літургії. Коли однолітки, виходячи з церкви, далі залишаються християнами, коли видно неозброєним оком, що їхнє життя відрізняється від невіруючих. Коли підлітки невдовзі після покаяння самі беруть участь у служіннях, щоб бути живим прикладом для своїх невіруючих однолітків. Бо так важко, коли приходиш до церкви, а там одні бабусі, котрі намагаються повчати і кажуть речі наче й вірні, але ну ніяк інакше не думається, як тільки "ну от я постаріюся, і теж буду віруючим" - а тривалості власного життя ніхто не знає, тож можна і не встигнути!!!

Хочу лише побажати усім, хто це читає, щоб "прозріли їм очі, і вони подалися за Ним".

Tempika - 12-5-2007 у 10:43

...я не вірю в бога, бо не маю жодних доказів його існування... все просто.

Вікторія Котлярова - 12-5-2007 у 11:27

Цитата:

Оригінальне повідомлення від Tempika
...я не вірю в бога, бо не маю жодних доказів його існування... все просто.

Ну це теж одвічна тема.

Немає жодного доказу, що він є, і немає жодного доказу, що його немає.

Рост - 12-5-2007 у 12:12

Цитата:

Оригінальне повідомлення від Tempika
...я не вірю в бога, бо не маю жодних доказів його існування... все просто.

А чи я ж не писав, що віра починається після відповідного духовного досвіду?
Це як з атомами і іншою дрібнотою - поки не винайшли відповідне обладнання, здатне підтвердити їх існування, ніхто не вірив. Зрештою, і те, що Земля кругла - теж... :rolleyes:

Ну але це я так, до слова

Мовляв, не варто бути таким недовірливим

Tempika - 12-5-2007 у 15:54

...та я от думаю, що може бути тим досвідом?... і ніяк не можу допетрати... може, хтось поділиться. :-)

Рост - 12-5-2007 у 17:07

Цитата:

Оригінальне повідомлення від Tempika
...та я от думаю, що може бути тим досвідом?... і ніяк не можу допетрати... може, хтось поділиться. :-)

А воно тобі тре?

Tempika - 12-5-2007 у 19:31

....та просто мені завжди здавалося, що шлях людини - від раба до не-раба...
і що може змусити людину вільну, що здатна відповідати за свої вчинки
і покаладатися на себя та близьких, несподівано повірити у існування
всемогутнього хазяїна і почати бити земні поклони і молитися , і боятися?...

Рост - 12-5-2007 у 20:53

Мушу сказати, що в тебе дуже примітивне бачення християнства, якщо воно асоціюється з рабством.
Візьмемо, наприклад, клітину, з яких складається твоє тіло. Клітина - вона твій раб? Певною мірою так, вона повністю залежна від тебе, від твоєї волі. А з другого боку без клітин ти, як фізична субстанція, не зможеш існувати. Це основа твого тіла. Тому ти дбаєш про своє тіло, свої клітини.
І виходить, що клітинам потрібна твоя свідомість, твоя любов, а тобі - їх матеріальність.
А стосовно тих чи інших релігійних ритуалів - так не кожному дано пізнати цей шлях. Я ж уже писав у цій темі - скільки людей, стільки шляхів.

Ярема П. - 12-5-2007 у 22:27

Цитата:

Це як з атомами і іншою дрібнотою - поки не винайшли відповідне обладнання, здатне підтвердити їх існування, ніхто не вірив. Зрештою, і те, що Земля кругла - теж... :rolleyes:

Ну але це я так, до слова

Мовляв, не варто бути таким недовірливим

Аякже, особливо церква тому опиралася :baddevil:

Цитата:

Скільки людей - стільки шляхів.

І що, кожен веде до Бога? Як всі дороги - до Риму?

Рост - 13-5-2007 у 00:36

Цитата:

Оригінальне повідомлення від Ярема П.
Аякже, особливо церква тому опиралася

Доречніше сказати - цьому опиралися люди.

Цитата:

Оригінальне повідомлення від Ярема П.
І що, кожен веде до Бога? Як всі дороги - до Риму?

Так і хотілося б сказати - ні. Але насправді я не знаю

Яремо, доведеться ще й вам порадити ще раз прочитати мої слова про те, що чужого життя не проживеш, і що в кожного свій шлях. Тому до чого тут ця ваша войовничість? До чого напади на церкву, про яку в контексті цього треду взагалі не йшлося? Може не треба сперечатися сам зі собою? Вікторія запитала, з чого починається віра в Бога конкретної людини, а не коли і для чого вона починає ходити до церкви. У вас є відповідь на це запитання?

Ярема П. - 13-5-2007 у 11:36

Дійсно офтопік, перепрошую.

Цитата:

Вікторія запитала, з чого починається віра в Бога конкретної людини, а не коли і для чого вона починає ходити до церкви. У вас є відповідь на це запитання?

Віра в Бога починається з упадку віри в самого себе. Така моя відповідь.

Рост - 13-5-2007 у 13:21

Цитата:

Оригінальне повідомлення від Ярема П.
Віра в Бога починається з упадку віри в самого себе. Така моя відповідь.

Тоді б усі бідні й знедолені були б поголовно віруючими. Але ми бачимо, що так не є. Значить не це є визначним моментом, причиною.
Серед моїх знайомих, успішних людей, один навіть власник заводу, чимало віруючих. Справді віруючих, а не тих, що про людське око церкву відвідують.
Отже, одне з двох - або ви неправі щодо упадку віри, або віра в Бога є вищою, в сенсі кориснішою для людини, ніж віра виключно в себе.

Tempika - 13-5-2007 у 21:44

...Рост, я спитала у тебе про цілком конкретні речі, а ти ж відхилився вбік... якщо ти вважаєш моє бачення примітивним, то розкрий своє, поділися... для цього ж ми й ведемо тут дискусію, чи як.

...бо в моїй системі цінностей є віра в людей, віра в їх добрі вчинки, віра в те, що все йде до кращого, і бог сюди просто не вписується, я не відчуваю його присутності поруч... все добро і зло йде від людей, а не звідкись ззовні, у цьому моя віра, себто атеїзм... якщо ти хочеш розказати про своє бачення, то ласкаво просимо :-)

Ярема П. - 13-5-2007 у 21:58

Цитата:

Оригінальне повідомлення від Рост

Тоді б усі бідні й знедолені були б поголовно віруючими. Але ми бачимо, що так не є.

Перепрошую, саме це ми і бачимо. Згадайте початоек незалежності, скільки появилося різних сект і т.д. Люди від бідності, втрати ідеалів, віри в партію почали навертатися до віри, причому перехід був масовий, вчителі, які колись ходили на чергування до церкви щоб часом хтось з учнів не пішов в неї, раптом став ревним віруючим, і таких прикладів море.

Цитата:

Серед моїх знайомих, успішних людей, один навіть власник заводу, чимало віруючих. Справді віруючих, а не тих, що про людське око церкву відвідують.
Отже, одне з двох - або ви неправі щодо упадку віри, або віра в Бога є вищою, в сенсі кориснішою для людини, ніж віра виключно в себе.

Гех, Кесарю Кесарове, Богу-Богове: як би там не було, люди є різні, і різні в своїх слабостях. Я згоден - віра навіть в те, що Львів був столицею Російської імперії, а Путін - намісник бога на землі- теж є віра, яка нічим не відрізняється від від віри в Христа, підправити трохи ідеологію, трохи піару, чудес і т.д. - отримаєте ще одну релігію і ідола. Будете мати теж віру.

Досить цікаві розмірковування про віру можна глянути тут.

Рост - 13-5-2007 у 23:34

Цитата:

Оригінальне повідомлення від Tempika
...Рост, я спитала у тебе про цілком конкретні речі, а ти ж відхилився вбік... якщо ти вважаєш моє бачення примітивним, то розкрий своє, поділися... для цього ж ми й ведемо тут дискусію, чи як.

Т имаєш на увазі це питання?

Цитата:

і що може змусити людину вільну, що здатна відповідати за свої вчинки і покаладатися на себя та близьких, несподівано повірити у існування всемогутнього хазяїна і почати бити земні поклони і молитися , і боятися?...

Але відповідь на нього уже була тут. Заставити до цього людину може певний духовний досвід. А який він - це індивідуально. Я не буду відкривати свої внутрішні речі тут, вибач. А за інших - нехай кожен за себе говорить. Що б це могло бути для тебе (теж твоє запитання) - ну як я можу знати? І стосовно свободи людини - теж казав, що вона має лише свободу вибору. Але вона в жодному разі не є вільною - ні від суспільства, ні від законів земного життя, ні від законів життя Всесвіту. Усі ми частинки чогось більшого, формуємо якийсь інших організм, як наші клітини формують нас.
А стосовно страху - це типова реакція на усвідомлення безмежної величі того, що відкривається перед взором.

Стосовно дискусії про християнство, чи, вірніше, його бачення - це надто обширна тема, яка вимагає багато часу. Надто багато. А його у мене нема, я і на пару хвилин ледве заглядаю час від часу, обов`язок змушує, бо таки модератор.

Цитата:

Оригінальне повідомлення від Tempika...бо в моїй системі цінностей є віра в людей, віра в їх добрі вчинки, віра в те, що все йде до кращого, і бог сюди просто не вписується, я не відчуваю його присутності поруч... все добро і зор йде від людей, а не звідкись ззовні, у цьому моя віра, себто атеїзм... якщо ти хочеш розказати про своє бачення, то ласкаво просимо :-)

Вчинки людей не є відокремленими подіями, вони зумовлені тими чи іншими чинниками. І Добро, як і Зло не має іншого вираження в нашому світі, ніж як через нас же самих.
Зрештою, кожен наділений свободою вибору, тому має повне право прожити своє життя так, як вважає за потрібне.

Рост - 13-5-2007 у 23:52

Яремо, ми тут говормо про віру, чи про стадний інстинкт? Що ви хочете сказати в контексті даної теми, постійно наводячи приклади людей, які ходять до церкви, але не є насправді віруючими? Що всі такі? Може просто у вас таке оточення, або ви не заглядаєте в глибину, а задовільняєтесь фактами, що лежать на поверхні?

Стосовно відмінності між вірою в Христа, і вірою в Путіна - то для мене різниця є. Для вас, я розумію, нема. І що з того? Кожен правий - але в межах власного життєвого досвіду. Ви ж знаєте бородату байку про сліпих, які мацали слона за якусь його частину, а потім розказували, який він, слон, насправді? Ваша життєва позиція виключає віру в Бога, моя ж навпаки, в значній мірі на ній базується. І що з того?
Що б ви не говорили про неіснування Бога, мій життєвий досвід стверджує: Він Є. Чому я повірю - вашим словам, чи власному досвіду? Рівно як і ви для себе вирішили, що Бога нема. Чому ви повірите: моїм словам, чи власному життєвому досвіду? Чи, напевно точніше, відсутності такого досвіду?

Так що продовження суперечки вважаю недоцільним.

Tempika - 14-5-2007 у 07:59

...само собою, вчинки людей часто зумовлені вчинками інших людей, не тільки власними прагненнями і бажаннями... ну не вписується у мене сюди бог, і все тут... якби навіть й була така всесильна істота, то навряд би їй було діло до того, скільки разів миїї славимо, просимо про здійснення бажань, преклоняємо перед нею коліна... та будь-якій цілісній натурі на це плювати... якщо бог є такий, яким його змальовано у християнстві, то це сумно і страшно.

Вікторія Котлярова - 14-5-2007 у 10:36

Цитата:

Поправочка: далеко не всі почали ходити після розпаду і при розручі в секти й церкву через те, що увірували. Беру як приклад адвентистів на Київщині - їм такі гуманітарні допомоги пруть з Америки, що заради них туди ходить молитися добра третина пастви. Причому це їх абсолютно не засмучує, бо хліб з маслом хочуть усі

Остап Шумин - 23-5-2007 у 14:55

Цитата:

Оригінальне повідомлення від Тарас Капущак
.... Тоді людина може почати вірити в існування нематеріального світу і сил котрі ним керують, а те, що відбувається в матеріальному світі є наслідком подій світу нематеріального.

А якщо матеріальний і нематеріальний світи - це один матеріальний (1000 років тому "лампочка ілліча" - це також був нематеріальний світ :lol:

не кажучи вже про мобільний телефон

)
Що таке віра для віруючої людини? Це основа світогляду, те, без чого ця людина не може сприймати навколишній світ, джерело відповідей на всі питання, якщо банальніше – це те, що допомагає жити цій людині (людині важко, вона звертається до свого бога з вірою, що він їй поможе, і навіть якщо стається не так, як та людина хотіла, їй все одно краще, бо вона має до кого звернутись у важку хвилину, прикладів можна навести багато).
Якщо Ви почуваєте себе добре і без віри – вона вам не потрібна. Якщо колись у Вас виникне потреба у вірі – ви знайдете її самі.
Конкретної інструкції "Як почати вірити" – нема, принаймні у мене.

Не маю наміру твердити, що все сказане вище – істинна правда, це моє ОСОБИСТЕ бачення віри, сформульоване на "папері" за 3 хв., а от стосовно лампочки - можна подискутувати

але не тут (не будемо заважати Вікторії в її пошуках віри

)

Вікторія Котлярова - 23-5-2007 у 15:08

Цитата:

Конкретної інструкції "Як почати вірити" – нема, принаймні у мене.

Так я ж не просила інструкцію

, мені просто цікаво було дізнатися, хто як до цього дійшов. Ну ніби власна розповідь про свій шлях. Та й не можу сказати, що питаю це задля пошуку власного шляху - я просто не можу зрозуміти, що спонукає людину до віри, як проходить сам процес, коли ламаються всі попередні уявлення й світосприйняття і починаєш на все дивитись по новому?

Остап Шумин - 23-5-2007 у 15:26

Питання, як завжди, загубилося серед постів :baddevil:

Людей, які увірували свідомо - мало. Принаймі серед моїх знайомих тільки один "невіруючий" охрестився на курсі третьому-четвертому, але у його випадку всі "попередні уявлення й світосприйняття" йому поламала дружина :lol:

Так що один зі шляхів до віри - одружитися або вийти заміж

Вікторія Котлярова - 23-5-2007 у 17:04

Цитата:

Оригінальне повідомлення від Остап Шумин
Так що один зі шляхів до віри - одружитися або вийти заміж

Такого ще не чула)))))))))

Dmy - 23-5-2007 у 17:59

Цитата:

Оригінальне повідомлення від Остап Шумин
Людей, які увірували свідомо - мало. Принаймі серед моїх знайомих тільки один "невіруючий" охрестився на курсі третьому-четвертому, але у його випадку всі "попередні уявлення й світосприйняття" йому поламала дружина. Так що один зі шляхів до віри - одружитися або вийти заміж

Цитата:

Оригінальне повідомлення від Вікторія Котлярова
Такого ще не чула)))))))))

Ну, дик! "Некоторые женятся (а некоторые так)" (с) Б. Гребенщиков

Можу Остапу до колекції додати себе.
Із родини спадкових атеїстів (на щастя - не комуністів). Дехто навіть із революційним пітерським матроським минулим, хоча інша родова гілка куди аполітичніша.
Вірити почав після 3 києвських років аспірантури. На четвертий - охрестився.
Ніхто в мене не вмирав, дім не палили, борульки на голову не падали. До ворожок теж не ходив. НЕ ОДРУЖУВАВСЯ! Тобто жодних психо-фізіологічних революцій не відбувалося. Просто в Києві, мабуть, такий егрегор симпатичний: якщо до нього приязно ставитися і ввічливо дослухатися - багато чого може ненав'язливо підказати. Вікторія може бути спокійною - жодної ломки "всіх попередніх уявлень і світосприйнять" не відбувається - все гречно, культурно і кошерно, як на єврейському цвинтарі

Пан Бог - він не революціонер, він - шляхетна істота, з ним приємно мати справу.

Dmy - 23-5-2007 у 18:38

Теперки до офтопу.
Доречі, пропоную комусь із модераторів пошукати вільну хвилину і виділити з цього треду релігійне відгалуження. Постів набралося до балди. Тобто це вже не окремі "крок ліворуч, крок праворуч", а повноцінне обговорення. Вже і не ясно, яке питання в темі головне.
Назвати можна, напр., так:
"Чи існує Бог? І якщо існує, то скільки його існує?"

Цитата:

Оригінальне повідомлення від Demyan
ЯЗЫКИ БИБЛЕЙСКИЕ

Ну і варто було цітувати всього о. Меня, аби самого себе спростувати? Досить п.3.

Цитата:

3. Все книги НЗ написаны на народном греч. языке (*койнэ), хотя, по свидетельству *Папия, первый вариант Мф был еврейским (или арамейским). Существуют гипотезы, согласно к-рым в основе наших четырех Евангелий лежат семитич. оригиналы

Тобто, говорячи по-простому, до Олександра Меня всі книги НЗ дійшли грецькою (що нікого не дивує; до мене, ось, вони дійшли або церковнослов'янською, або українською), але він свдомий того, що оригінали, напевне, були "семитич.", що признаємося, теж мало кого дивує, бо інституту іноземних мов не існувало ні в Галілеї, ні в Єршалаїмі, навіть прискорених курсів персонально для апостолів і апологетів не було.

Проте, ця мовна розвідка, починаючи з першого зауваження про грецькість мови НЗ, взагалі ні до чого, позаяк, як я зрозумів, Тарас - через Франка - посилався саме на СЗ.

Що стосується кількісного питання, то, на мою думку, в Християнстві Бог безперечно, сам-один (або Один, але не Сам?), та щодо цього ніхто, якось, і не сперечається (навіть Тарас

).
Не пам'ятаю, як саме християни подолали юдейство, але з греками і нашими язичниками все було облаштовано просто і політично грамотно: місцевих богів під псевдонімами зарахували до пантеону ангелів, і Єдиний Бог залишився без конкурентів. Та й по всьому.

Demyan - 24-5-2007 у 07:44

Щодо віри - меніне подобається що кажуть мол всі лишаються при своїх думках, якби я не слухав інших не почав читати Біблію, літературу (а до того я був звісно атеїстом), не знайшов для себе істини - я б не став віруючим.

Тому для тих хто щось шукає - моя порада, просто почніть самі іти до істини, шукати де правда а де брехня, тільки так людина може прийти до віри, а говорити треба, просто сперечатися не треба

Tempika - 24-5-2007 у 08:18

,..ну троха задоволена :-) але ти, рост, так і не розказав, ЯК почав вірити, до речі... мені це питання цікаво, і я неодноразово про це казала.

Тарас Капущак - 24-5-2007 у 09:33

Власне, Росте, я вже й зробив висновок, що питання що таке біблія і про що в ній йдеться вас цікавлять ще менше ніж мене, а тут було бажання просто посперечатися

(ви рвались до цитати, а потім заявляєте, що без контексту її не розумієте, треба вам було її?). Але тема тут інша і суперечку завершуємо.
Ліпше й справді розкажіть чому ж ви вірите, мабуть що не через вивчення біблії

Чи можливо ви атеїст?

Рост - 24-5-2007 у 12:29

Цитата:

Оригінальне повідомлення від Tempika
,..ну троха задоволена :-) але ти, рост, так і не розказав, ЯК почав вірити, до речі... мені це питання цікаво, і я неодноразово про це казала.

Я уже казав, що відкривати свої потаємні переживання перед усім світом заради задоволення твоєї цікавості я не буду. Навіщо? Тобі воно не допоможе

Бо воно не з тобою станеться, а буде для тебе чимось на кшталт літературного твору. Так що не пускаймо слова на вітер

Рост - 24-5-2007 у 12:44

Цитата:

Оригінальне повідомлення від Тарас Капущак
Власне, Росте, я вже й зробив висновок, що питання що таке біблія і про що в ній йдеться вас цікавлять ще менше ніж мене, а тут було бажання просто посперечатися

(ви рвались до цитати, а потім заявляєте, що без контексту її не розумієте, треба вам було її?)

Ви такий тонкий психолог! Знімаю шапку :lol:

Мені було цікаво, маєте ви реальні знання, щоб грунтовно довести свої ж слова, чи це просто балаканина людини, що начиталася чужих думок, і думає через це, що вона щось знає.

Цитата:

Оригінальне повідомлення від Тарас КапущакЛіпше й справді розкажіть чому ж ви вірите, мабуть що не через вивчення біблії

Чи можливо ви атеїст?

Шляхи Господні невідомі і кожен до віри приходить по-своєму. Або не приходить - кожному своє.
І вивчення Біблії теж може бути шляхом, тільки не таке хворобливе, як ваше, з метою знайти до чого присіктися, знайти щось скандальне

Рост - 24-5-2007 у 19:22

Цитата:

Оригінальне повідомлення від Тарас Капущак
З чого ж ви взяли, що мій шлях хворобливий? Хіба ви щось знаєте про мої уявлення? В суперечці їх не було.

Щоби я почав вам розповідати, що ж я сам знаю, вам слід було потрудитись переконати мене, що вас це цікавить і воно вам треба.

Тарасе, це ви перший сказали, що нинішнє християнство побудоване на помилковому трактуванню Біблії. Чи я щось пропустив? А коли я у відповідь на це запропонував не бути голослівним, а аргументувати таке твердження, ви послали мене самому вивчати єврит, читати манускрипти, чи, хоча би, Франка. Де Ваші аргументи? Не я ж почав цю тему, а ви.
Тепер, стосовно єдиної вашої цитати, давайте глянемо на викладений Олесем (спасибі) переклад єврейських слів. Де там є "боги"?
Елогім - те ж (Бог), проте більше в сенсі всюдисутності і всеохоплення - Божа благодать (гім - достаток, благодать, велика кількість чогось).
Цілком очевидно, усвідомлюючи всюдисущість Бога, називати його всеохоплюючим, всюди існуючим, перебуваючим одночасно у багатьох формах.

Цитата:

Оригінальне повідомлення від Тарас КапущакНатомість ви договорилися до того, що як я зрозумів людина щось читаючи знань не отримує, а лиш стає начитанішою, себто читання підручника з фізики чи біблії робить людину начитанішою в певній сфері, але жодних знань нікому не додає. Так реально отримати якісь знання читаючи?

Я, по роду служби, так би мовити, часто спілкуюся на технічних форумах за своїм фахом. Так от, одразу видно різницю між людиною-практиком, і людиною-теоретиком. можна начитатися, аж розпирати буде від вченості, але варто взяти цю людину за руку, дати інструмент, матеріали і сказати - зроби, - все, у неї нічого не вийде, поки вона не попрацює якийсь час, не перетворить вичитані знання в досвід. Поки не відділить зерна практичного сенсу від теоретичної полови.
Так, багато читати, вивчати предмет дуже корисно, але залишатися на рівні читання, не переводячи це все в практику, - це і є той хворобливий шлях "всезнайства", користі від якого - хіба розмови.

Цитата:

Оригінальне повідомлення від Тарас КапущакЯ не мав на меті чіплятися й скандалити. Просто вважаю, що людина, якщо береться за щось всерйоз, то мусить мати хоч якісь уявлення про фундамент, інакше ризикує вибудувати всю конструкцію на піску... Якщо людина береться за вивчення геометрії їй слід розуміти на яких аксіомах вона грунтується. Лобачевський відкинув одну з Евклідових аксіом і створив іншу геометрію, в котрій є багато незвичних для нас речей. Так що тепер? Лобачевський був неуком, єретиком і сектантом? Чи все таки він щось знав?...
А чому мої слова викликали таку бурхливу реакцію я не знаю, мабуть не всі впевнені за міцність свого фундамента?...

Бо не бачать вашого міцного фундаменту

А Лобачевський (я колись на вулиці Лобачевського навіть жив

), - він же реально це зробив, а не прочув про чужі дослідження, щоб потім про це іншим розказати

Dmy - 25-5-2007 у 19:08

Тема Вікторії страждає від того, що цього не робиться. І дарма.

Цитата:

Доречі, пропоную комусь із модераторів пошукати вільну хвилину і виділити з цього треду релігійне відгалуження. Постів набралося до балди. Тобто це вже не окремі "крок ліворуч, крок праворуч", а повноцінне обговорення. Вже і не ясно, яке питання в темі головне.
Назвати можна, напр., так:
"Чи існує Бог? І якщо існує, то скільки його існує?"

Цитата:

Оригінальне повідомлення від Рост
Для обговорення реальності існування Бога прошу починати іншу тему! Цю я б ділити на дві все ж не став, бо у відповідях багато що переплетено, порушиться логіка спілкування

Десь я Роста розумію. На роботі втомишся, вільного часу бракує (я не іронізую), "домой придёшь - там ты сидишь", тобто сунешся до компутера, а там знову Тарас Капущак. Це нервує.
Все ж таки щодо переплетення відповідей я йому не повірив і вирішив сам обсервувати, а якщо вийде, то і допомогти. Ось що вийшло.
(НМД)
Обговорення не переплетені - у переважній більшості постів йдеться або/або, винятки не суттєві.
Розшарування досить просте (хоча я не знаю, скільки часу потрібно фізично, аби тягати пости з місця на місце, проте це при бажанні можна зробити поступово, почавши, напр., з кінця).
Насправді, просто дуже хочется, "шоб это наше всё имело вид, шоб не стыдно было выйти на уважаемые люди"

Що конкретно мається на оці:
Тема про віру
1 сторінка – повністю
2 сторінка:
Ярема (14/5/2007 в 19:18) – бо це відповідь Вікторії з 1 стор.)
3 сторінка:
Остап Шумин (23/5/2007 в 15:55)
Вікторія Котлярова (23/5/2007 в 16:08)
Остап Шумин (23/5/2007 в 16:26)
Вікторія Котлярова (23/5/2007 в 18:04)
Я (23/5/2007 в 18:59)
Tempika (24/5/2007 в 09:18)
Рост (24/5/2007 в 13:29)

Годі.

Тема про християнство і кількісний склад богів
2 сторінка:
Все, окрім зазначеного повідомлення Яреми)
3 сторінка:
все, окрім 7 зазначених вище повідомлень
4 сторінка – все (якщо то взагалі треба)

По тому, ще можна буде вилучити повідомлення чи їхні частки, де ми (Вікторія, Рост, Тарас і я) обговорюємо можливість та недоречність і складність роз’єднання тем (але то таке – це ми і самі можемо потерти, коли воно стане непотрібним)

І всім буде щастя

Тарас нову тему вже створив, хоча і дещо емоційно.
Гадаю, після запропонованої хірургічної операції емоції трохи вщухнуть

Андрій Пелещишин - 25-5-2007 у 23:57

поділив
http://misto.ridne.net/viewthread.php?tid=5468

Андрій Шпачук - 23-1-2008 у 11:30

Справжня віра - правильна, віра, з якою можна правильно жити і правильно вмерти. Багато сьогодні вірують у щось, чи у когось. Християни (принаймні себе ними називають) вірять у Бога, в Ісуса Христа, в Святого Духа. Але вірять просто, що Він є, існує. Тобто зводиться до віри ПРО Бога, а не У Нього і Йому. Але віра повинна бути такою, що приводить до Бога (а не до усвідомлення, що Він є). Не всяке визнання правди і визнання Спасителя є спасаючою вірою. Не всяка віра робить з грішників дітей Божих. Інтелектуальна віра не зараховується в праведність, а віра серця: "бо серцем віруємо для праведности, а устами ісповідуємо для спасіння."(Рим.10:10). Тож кожен, хто себе називає віруючим в Бога може задати собі запитання "Чи я живу у спілкуванні з Богом через свою віру?" І тоді зрозуміти, яку кожен має віру.

Віталій Теплий - 23-1-2008 у 12:50

Я вірю і буду вірити!

Степан Гладкий - 27-6-2008 у 21:15

Цитата:

Оригінальне повідомлення від Tempika
...я не вірю в бога, бо не маю жодних доказів його існування... все просто.

Для мене Бог - це наподобі джерела струму, віра - це провідник і людина - це лампа. Якщо їх трьох об"єднати, отримаєм Світло. Світло в темному лабіринті життя. Людина без Бога - це лампа, яка не світить і не може дати потрібного тепла іншим. З іншої сторони - це їжак без голок, якого може з"їсти будь-який хижак.
Бог нікого не притгнічує своєю Всемогутністю, а навпаки возвеличує і збагачує. Людина, яка живе з Богом в душі не відчуває проблем і не відчувають проблем ті, хто поруч з нею...
Бога я вірив з дитиньства, дякуючи батькам, які правильно привили мені любов до Нього. А по-справжньому відчув Бога, коли традиційна і нетрадиційна медицина були безсилі перед моєю хворобою. Розуміючи безвихідну ситуацію, "я плюнув на все" і повністю віддався Богові, концентруючи увагу на молитві " Отче наш". Думав, що і так і так немає виходу, хай тоді діється Божа Воля, який зміст плакати вмираючи, краще я свідомо, без страху і паніки піду до Бога. Відключившись, я побачив образ Божий, який сказав мені:" Та що мені шкода...? І легким помахом руки послав на мене незрозуміле відчуття Божої Благодаті, ніби легкий і приємний струм. Я прокинувся і відчув загальну свіжість і появу апетиту, якого в мене не було вже тиждень, лише пив чаї та воду. Тепер мене ніхто в житті не переконає в протилежному. Я до кінця своїх днів хвалитиму Господа та Його Божу Благодать !