| Сторінки:
1
..
10
11
12
13
14
..
19 |
Ingvar Olaffson
Академік
Повідомлень: 320
Зареєстрований: 14-10-2003
Місто: Kyiv
Нема на форумі
Настрій: normal
|
|
Кухня 2
Ти сядеш на операційний стіл,
бо серед снів усіх твій сивий дух ні-
чого не знайшов.
І листя крил
опало золотом.
Лиш сивий дощ на кухні
Із крану - все гіркішає вода.
ховається у золотих лаштунках
твоя душа.
Сповільнена хода
іі дзвенить так болісно і лунко,
Як оплески,
Як ляпаси,
Як сніг,
Як рибина об лід - об очі й руки
ТИ бився.
І у звивинах доріг
До НЕЇ
Ти знекровив свої рухи.
І став невидимим, і повернувся в дім,
І повтікали в поле златі коні -
На стигле жито.
Ти сидиш один.
У кухні хліб сухий на підвіконні...
Птахи твої полинули в літа -
видзьобувать поезію Горація.
І сивий дощ - нескорена сльота
От-от почне останню операцію.
©2004 Автор: Шмідт
|
|
|
Ingvar Olaffson
Академік
Повідомлень: 320
Зареєстрований: 14-10-2003
Місто: Kyiv
Нема на форумі
Настрій: normal
|
|
Кухня 3
Гербата холоне - солодка й нудотна -
між провінційних міст.
В прокрустове ложе, приємне на дотик,
вмістишся в повний зріст.
Безсонно ти будеш на ньому лежати,
(добре, що зразу звик)
Поки чергову захололу гербату
Внесе у купе провідник.
Знов починається...
З чого ж почати?
- Все спориші й пирії...
Прийде свобода на запах гербати -
ти не помітиш її.
©2004 Автор: Шмідт
|
|
|
Ingvar Olaffson
Академік
Повідомлень: 320
Зареєстрований: 14-10-2003
Місто: Kyiv
Нема на форумі
Настрій: normal
|
|
Цикл - листи на війну
1
Це тільки початок війни -
естетика поруйнування
захоплює юних бійців.
Перші листи в туман -
вперше пиячать в окопах,
перші відбитки куль...
Сонце вгруза у сніг,
сонце не хоче знати,
хто з них зустріне смерть.
2
Серце стукає техще й тихше -
втома і біль в очах...
Дощ тобі, любий, листа напише
краплями по дахах
міста, лишеного на страту,
вкинутого у ніч.
Любий, це спершу важко вбивати
(Сни у жахах протиріч) -
потім все буде легше й простіше -
пам"ять зіп"єш до дна.
(Ніч із-за хмари сніжинки кришить)...
Любий, все спише війна.
3
Чути, як тіні говорять -
дивно і зимно сьогодні..
Наші тіла - прояд,
так непростимо холодні.
Сніг, ніби цвіт абрикоси
сипле на очі й губи.
Вітер колючий зносить
краплі червоної згуби -
тихих сердець уламки...
Ми мовчимо вперто.
Завтра знайдкть зранку
Нас -
Неприховано
Мертвих.
4
У голові ще відлунюють громом і криком
постріли в дим
і спогади про зізнання
В тому, що страшно,
так страшно зістріти "завтра"!
І вдічі страшніше ніколи його не зустріти...
В травні-траві він сидить - одягнений просто
в зелену сорочку -
він, певно, у ній народився -
солдат невідомий плете із кульбаби віночок,
І зірвані квіти
пошерхлі долоні печуть.
©2004 Автор: Шмідт
|
|
|
Олексій Мачехін
Модератор
Повідомлень: 4597
Зареєстрований: 31-5-2003
Місто: Київ
Нема на форумі
Настрій: теплий
|
|
| Цитата: | Першим відправив користувач Bis
Екскурсія містом… 
Немає нічого… Ніякої ложки.
Та варто лиш очі примружити трошки…
Оно Olexiy захищає всіх жваво
Від СНіДу та „нариків” в битві кривавій,
|
| Цитата: |
P.S. Звісно якщо не „зачебурашать”.
|
Та нє, бач, якщо хтось заступиться - розчебурашують. Мабуть і сам пам`ятаєш. 
| Цитата: |
P.P.S. Всім, хто на мене образився… Не ображайтеся будь ласка |
Добре, не буду 
Цінуй чужі думки, але не настільки, щоб привласнювати їх.
Дмитро АРСЕНИЧ
|
|
|
Ingvar Olaffson
Академік
Повідомлень: 320
Зареєстрований: 14-10-2003
Місто: Kyiv
Нема на форумі
Настрій: normal
|
|
Вже...
Вже морок розповзається глевкий,
Цілує шибки зболених осель,
І стеляться, мов ріки, рушники
Під ноги недоспіваних пісень.
Вже повінню набухли жили днів,
І стріхи роз’їдає мертвий дощ...
Скажи мені, чи ти весною снив,
В полоні заметільних білих площ?
Вже вітер розкидає, наче хмиз,
Сухі, тріскучі стежки та шляхи,
І чути плач минулої зими,
Розтертої на сніжні порохи...
©2004 Автор: Наталка Очкур
|
|
|
Ingvar Olaffson
Академік
Повідомлень: 320
Зареєстрований: 14-10-2003
Місто: Kyiv
Нема на форумі
Настрій: normal
|
|
БОЖЕВІЛЛЯ,СМЕРТЬ, СПАСІННЯ.
для Оксани Вальтер-Шмідт
букет із пуп'янків дружби
*
Божеволію тихо
під вітру зітхання
музика спліну -
розтин душі
сонце ніяк не сідає
боїться лишати одного
на березі ночі
**
ночі - молочно-білі
зорі украдені, де ви?
п'ялять з під вій більма
Янголів вбивці-Деви,
хочуть схопити, в морок
тягнуть стриножений розум
тобі - давно за сорок
ти - вже прибитий морозом
до хреста на узбіччі Долі...
ворушиться ледве-ледве
надія-змія долі,
у сінях, в холоднім Ледві,
на призьбі у
Потойбіччя...
***
у вічі сказати мушу тобі, охоронцю Зали
ти не пускаєш марно мене до Вогню Святого
усе що тобі казали, споряджуючи в Дорогу
сьогодні - не має сенсу
сьогодні - забуте Богом
бовваном у тьмяній тиші стоїш, на лиці - забрало
душа твоя ледве дише, лишилась вона на денці
і дух твій давно забрали
і день цей
лиш тінь від тіні,
лиш вуж, що живе в сінях
покинутого Маєтку ...
****
білі лілеї, блакитна вода
в центрі глибока і незворушна
зіпявся на ноги - іди
вона зрозуміє, зцілить і зігріє
холодом вдаривши спершу
блакитна троянда на тлі золотому
то нагорода за довгу дорогу
липовий мед і вино полинове
в трунку Спасенного Раю...
Випий!
І більш не вмирай...
*****
©2004 Автор: Ingvar Olaffson
|
|
|
Ingvar Olaffson
Академік
Повідомлень: 320
Зареєстрований: 14-10-2003
Місто: Kyiv
Нема на форумі
Настрій: normal
|
|
III.ПОЄДИНОК
----------------------------------------
Досі Крилаті не забули,
Як століття зійшлися на раду
Як у герці за право влади
Задзвеніли пружні мечі
Потім велетні розмахнулись
І не стало у світі миру
Лиш нові засвітились зорі
А мільйони зірок погасли.
І припали до ніг Титанів
Темно-сіро-зелені очі
Заволали про вільну Волю
П ’яні тіні у сірих строях
І закралося в пам’ять тихо,
Непомітно створіння дивне
Мимовільно забракло сили
Роздушити його в обіймах...
Знов затихло усе в чеканні...
Та чеканили кроки Вої
Під присяжні і підневільні
І створінню тому покірні.
© Copyright: Лученко Святослава,
|
|
|
Nazar
Почесний Академік
Повідомлень: 2395
Зареєстрований: 2-12-2002
Місто: Львів
Нема на форумі
Настрій: бракує музики
|
|
Залишися на ніч із чужими жінками.
Кожна з них – і чужа, і твоя водночас.
Ця готельна стіна – це єдине між нами.
Перший раз. І останній . І тільки для нас.
Залишись! Повернись! Божевільний поете!
Цього більше не буде. Ніколи. Повір.
Тільки раз – на великій планеті
У маленькій кімнаті
Буде лагідний мир.
(с) Мартінка ДП.
Люби українське!
 |
|
|
Ingvar Olaffson
Академік
Повідомлень: 320
Зареєстрований: 14-10-2003
Місто: Kyiv
Нема на форумі
Настрій: normal
|
|
Твоє бажання
Твоє бажання стверджене обманом,
Принижене, як золотом - хрести,
Над ним криваві стеляться тумани
Під ним палають страчені мости.
Моє кохання - урвище над небом,
Куди не падай, а злетиш у вись...
Давно мої знецінено потреби
Твоїм байдужим, здавленим "колись".
Бо те "колись" згубило пишні шати,
І вбогу сутність вітер намішав...
Твоя любов - велика, як розплата -
Не варта і щербатого гроша.
©2004 Автор: Наталка Очкур
|
|
|
Ingvar Olaffson
Академік
Повідомлень: 320
Зареєстрований: 14-10-2003
Місто: Kyiv
Нема на форумі
Настрій: normal
|
|
"Ти - вже прибитий морозом..."
“Ти - вже прибитий морозом
до хреста на узбіччі Долі...”
Ingvar Olaffson
“Ти - вже прибитий морозом
до хреста на узбіччі Долі...”
Ти – вже зневірений в силі
спалахів перших ранку.
Небо ще вірить у сльози,
плаче собі поволі...
Краплі важкі і стиглі
тихо повзуть по ганку.
Ти вже забув про себе,
мрія Твоя – розп’ята.
Вітер, мов божевільний,
падає у калюжі.
Перш ніж злетіти в небо,
котяться душі в п’яти.
Ти – все ще дуже сильний…
Тільки самотній дуже…
©2004 Автор: Iрина Пирiг
|
|
|
Ingvar Olaffson
Академік
Повідомлень: 320
Зареєстрований: 14-10-2003
Місто: Kyiv
Нема на форумі
Настрій: normal
|
|
Ти - звичайнісінький
Ти - звичайнісінький. Негарний.
Як тінь розбитого вінця,
Але на вій своїх чагарник
Ти все нанизуєш серця.
А їх - багато. Так багато.
Вони караються, живі...
Чи то спокута, чи розплата,
Та що отримали - ловіть!
Ти - звичайнісінький. Безпечний.
Ці очі - сірі, наче дим,
Одноманітний почет речень,
В яких - ні згадки про "завжди".
Ти слів, які панянкам любі,
Ніколи вчити не бажав,
Та погляд твій - сердита згуба,
Для снів і спокою - іржа.
А усміх твій - такий печальний,
Як прорахований політ...
Ти - не звичайний. Надзвичайний.
Чому це так мені болить?
©2004 Автор: Наталка Очкур
|
|
|
Ingvar Olaffson
Академік
Повідомлень: 320
Зареєстрований: 14-10-2003
Місто: Kyiv
Нема на форумі
Настрій: normal
|
|
Світ вражає фальшивою грою...
Світ вражає фальшивою грою.
Віє холодом. Небо стримане.
Хтось в руїнах шукає Трою.
Я – в реальності. Забери мене...
Поміж хмарами ніч ховається.
Тіні діляться таємницями.
Біль у спогадах розчиняється.
Пахне липою. І суницями...
Час, оспіваний пілігримами,
задихається від свідомості.
Важко дихати. Забери мене
в стан постійної невагомості...
©2004 Автор: Iрина Пирiг
|
|
|
Ingvar Olaffson
Академік
Повідомлень: 320
Зареєстрований: 14-10-2003
Місто: Kyiv
Нема на форумі
Настрій: normal
|
|
ГРА СИНЬОГО З ЖОВТИМ.
-----------------------------------
Тобі здається гра триває
Та п’єса скінчилась давно
На східцях синього трамваю
Ти п’єш дешевеє вино
Трамвай стоїть, трамвай прип’ятий
До бруку міста – Міста Мрій
Ще ним впивається хлоп’ятко
Щоб завтра вбратися у стрій
Зелено-сірої бавовни
І розчинитися в імлі
Без крику, без жалю, безкровно
Як привид на святій землі...
*
Та гра триває, гра триває
Без режисера, без лаштунків
В вузеньких вуличках так лунко
Звучать акторів голоси
На східцях жовтого трамваю...
Птахами втраченого раю,
Піснями згубної краси
Хлоп’ятко снить і в сні вмирає
Щоб народитись на Землі...
©2004 Автор: Ingvar Olaffson
|
|
|
Назар Куций
Дописувач
Повідомлень: 44
Зареєстрований: 17-5-2004
Місто: Львів
Нема на форумі
Настрій: бачив гори
|
|
То не гра - то справжнє чисте життя, у якому нікому не заздриш. Життя без тягара
бруду. Абсурд? - Кому як... Кожен по-своєму вправі визначитись зі своїм еквівалентом
ваги.
І зовсім не обов"язково вмирати, для того, щоби жити далі. Вже вмерли до нас за
це! Спробуйте сповідь... там є ще багато чого для життя!
|
|
|
Heathen Hammer
Новак
Повідомлень: 4
Зареєстрований: 21-2-2004
Нема на форумі
Настрій: хмільний
|
|
Там де вона стояла
Чорні квіти мов пальці ростуть
Тягнуть пелюстки до неба
Де невинні хмари пливуть
Розтануло сонце ранкове
Переплавивши шкло у росу
Хустинкою блакитною
З підвіконня витру сльозу
Там де вона стояла
Туманом заховане озеро спить
Хто побачить його на зорі
Привидом стане в ту ж мить
Привидом стане
Привидом стане
Як веселка
Як вона...
H.H.!
|
|
|
Ingvar Olaffson
Академік
Повідомлень: 320
Зареєстрований: 14-10-2003
Місто: Kyiv
Нема на форумі
Настрій: normal
|
|
МОЄ МІСТО.
--------------------------------------
Моє місто – це сонячний ранок,
що лягає туманом на брук
Моє місто – це потяга гук,
що везе мою душу зі Сходу…
Моє місто – це згоєні рани
і сповільнений серденька стук…
Моє місто – це музика рук
призабутого Богом народу…
Моє місто – це завше погода,
ніжний легіт і тиха журба.
Моє місто – це срібна труба,
що зіграти готова Осанну…
Моє місто – це княжа угода,
що звільнила навіки Раба.
І навіки лишила в тенетах…
Моє Сонячне Місто,
То ж де,ти?…
--------------------------------------
© Copyright: V.Luchenko
|
|
|
Asmera
Академік
Повідомлень: 557
Зареєстрований: 29-11-2003
Місто: Київ
Нема на форумі
Настрій: сяючий
|
|
МІЙ ХРЕСТ
Сьогодні вечір, а вона – з ними.
Сьогодні вітер, а я сам, знову.
Оце мій хрест, зніміть його з мене.
Оце мій хрест, зніміть мене з нього.
Оце мій хрест. Я ніс його довго.
Зустрів її і кинув під ноги.
Оце, кажу, такі мої дрова.
Ти розпали мені вогню з нього.
Вона сказала: “В мене є фрески.
У мене храми є, на них – шпилі.
Якби маленький, золотий хрестик.
Якби на шию, а не на спину”.
Тепер прийшли і кажуть: “Прощайся”.
Центуріони стали, як влиті.
Візьміть маленьке золоте щастя.
Лишіть велике кам’яне лихо!..
Хрестоносіння, кажуть, – це догма,
І час новий мене змете, змеле.
Оце мій хрест, я ніс його довго.
Зніміть мене. Зніміть його з мене.
(с)Олександр Ірванець
Слова відлітають, написане залишається
|
|
|
Ingvar Olaffson
Академік
Повідомлень: 320
Зареєстрований: 14-10-2003
Місто: Kyiv
Нема на форумі
Настрій: normal
|
|
Білі вірші
Білі вірші
Жовте листя
Безкольоровий сум
Барвисті спогади
Закидання власного я
Спиною бачу буття
Яке не вимовити
Ані пісню заспівати
Лише поринути цілковито в БУТИ
Феєрія
Майоріння раптової цілеспрямованості
Білий птах цілепокладання
Білий вірш буяє буттям
©2004 Автор: Самарканд
|
|
|
Ingvar Olaffson
Академік
Повідомлень: 320
Зареєстрований: 14-10-2003
Місто: Kyiv
Нема на форумі
Настрій: normal
|
|
БЛАКИТНА ТРОЯНДА (для І.Ф.).
*
Блакитна трояндо,
ці звуки не тлінні...
так, сумно
так, гарно...
ця музика спліну
не марно
лунає...
в готичнім костьолі
колінно
ми творим молитву
ці звуки не тлінні
блакитну троянду
на тлі золотому
несуть під склепіння
тобі, Мій Спасителю
Юний...
**
Тобі, мій Учителю,
нитку бурштину
із моря мілкого
стараюсь піймати
гублю намистину
із хліба гливкого
з думок кострубатих
будую хатину
щоб в ній зимувати
залишити душу...
***
химерне створіння
живе між коріння
у Лісі Моєму
і слухає пісню
жалобную вітра,
що хвилями стогне
і дюни лоскоче
так схожі на перса
у місячнім сяйві...
****
ці звуки не тлінні
так гарно,
так сумно,
так дивно
у храмі побачить тебе
на колінах
ти твориш молитву
і протіг виносить
блакитну троянду
у ніч, що дощем золотим
пролилася...
*****
©2004 Автор: Ingvar Olaffson
|
|
|
Нормалайзер
Академік
Повідомлень: 326
Зареєстрований: 27-9-2003
Місто: Львів
Нема на форумі
Настрій: Настрій не вказаний
|
|
Видих...
Намацую спід.
На споді – тільки я.
І більше – хм.. тільки я.
Нікого більше не є на споді:
Усі – на морі, мабуть – на сході.
Бо в нас – дощезно. Нехай.
Бувай.
Гора і край.
Ще видих
(ну звідки я знаю,
чому – другий видих
буває?)
Можливо –
крохмалена постіль?
Неможливо-крохмалена,
Крохмалем відпалена:
Зробити вдих не дасть?
Але – не дасть і в дих...
(січас напишу триптих)
Про тих, кому
Завше добре:
На споді.
В крохмалі.
В безодні.
Між скальпелем і шкірою.
Між краєм гори і прірвою.
(Якби я вродився вірусом –
То був би вірусом нежиті
І лазив би по папірусу
Єгипецькі вірші мережачи...)
я заперечую проти будь-яких передруків моїх повідомлень з цього форуму будь-коли
й будь-де, крім цього форуму
http://drymba.net/ |
|
|
Ingvar Olaffson
Академік
Повідомлень: 320
Зареєстрований: 14-10-2003
Місто: Kyiv
Нема на форумі
Настрій: normal
|
|
ГОЛОС
-------------------------------------
*
В мушлях відлуння моря
Довге як ця печаль
Незрозуміла збоку
Незрозуміла.
Жаль...
**
Протяг свічок не тушить
Але кладе у гріб
Стогне старезна груша
Сохне на чарці хліб...
***
Слухаю голос мушлі -
"Лайнер пливе в Магріб"
Суше Сахара душу
Сохне на чарці хліб...
****
В мушлях відлуння моря
Довге як ця печаль
Незрозуміла збоку
Незрозуміла.
Жаль...
******
--------------------
© Ingvar Olaffson
|
|
|
Ingvar Olaffson
Академік
Повідомлень: 320
Зареєстрований: 14-10-2003
Місто: Kyiv
Нема на форумі
Настрій: normal
|
|
Чумацький Шлях
Спиняється усе щоб відпочити трохи...
У поросі світів лишається життя
Не до печалі мабуть...
Скрипучий віз – “торох” і покотивсь за обрій
І скиглить з під коліс, вколисане у шлях
Колюча мла мов пліт ладнає над небесний,
Спитається, коли спинюся на нічліг:
- Колись, але востаннє...
© Copyright: Лученко Святослава
|
|
|
Ingvar Olaffson
Академік
Повідомлень: 320
Зареєстрований: 14-10-2003
Місто: Kyiv
Нема на форумі
Настрій: normal
|
|
ВМИРАТИ РАНО
Вмирати рано
розпрями до світла лик
напийся прани,
рано до світла з Роси
росою на луг впади
*
бажай бажане
досягай досяжне у
бігу по колу
*
колом котиться
колесо доленьки до
початку шляху
*
шляхом курява
стелиться, постіль стели
чорнобривенька
*
чорним лакують
червоне тло заходу
тіні спочилих
*
спочинь на хвильку
хвилею укрийсь нехай
тобі присниться
червоний лев і чорний
бусол, що в'є гніздечко.
|
|
|
Ingvar Olaffson
Академік
Повідомлень: 320
Зареєстрований: 14-10-2003
Місто: Kyiv
Нема на форумі
Настрій: normal
|
|
ОКЕАН.
Тут все інакше -
спів китів,
поліфонія барв,
корали,
ґроти...
Тут час по-справжньому тече
І витікає з аквалангів...
Хто ти -
тут розумієш
раптом -
просвітління,
дотик...
коханої плече,
бурштинове каміння...
Вгорі - не небо,
а тонка межа
поміж світів,
нанизаних
на сонячне проміння...
©2004 Автор: Ingvar Olaffson
|
|
|
Ingvar Olaffson
Академік
Повідомлень: 320
Зареєстрований: 14-10-2003
Місто: Kyiv
Нема на форумі
Настрій: normal
|
|
В ОКОЛИЦЯХ ЗІРКИ.
В околицях зірки
жити не просто
Вибухи чути
протуберанців
Вранці з обличчя
здирати коросту
жахів нічних
І чекати Посланця,
що серфінґує
на сонячній хвилі..
Жити не просто
Жити не сила
Вітер питає -
"Де твоя мила?
Де загубив
золотого ятранця,
Пане Юначе?"
Чом душа туже,
чом душа плаче
в ранок прозріннь
на околиці Міста???
©2004 Автор: Ingvar Olaffson
|
|
|
| Сторінки:
1
..
10
11
12
13
14
..
19 |
![[*]](images/xp/default_icon.gif){kind=icon}
