| Сторінки:
1
..
12
13
14
15
16
..
19 |
Ingvar Olaffson
Академік
Повідомлень: 320
Зареєстрований: 14-10-2003
Місто: Kyiv
Нема на форумі
Настрій: normal
|
|
РОЗКОЛ.КВАДРОАСОЦІАЦІЇ.
Розколота свідомість
розбита ніч на друзки
а сяйво місячне бентежить,
ятрить і крає,
душа, що не належить тобі
вмирає,
судомить тіло і рушає
у Сад Пісень
***
Сеньйоро, зупиніться
на мить
я хочу Вас спитати
чому так серце ампутоване
щемить,
чому до хати
хоче повернутись
Господар, що
давно помер?
***
Сер Томас відає напевно,
він вчився в Оксфорді Старому,
він кожну крапку, кожну кому
в Cтарому Фоліанті знає, кревно
Сер Томас зацікавлений надати
Вам точну відповідь,
гайда ж питати...
***
Тату, скажіть хоч Ви
простим немудрим словом
чому так боляче одному
в кав'ярні слухати
це соло
для флейти і душі,
що розкололась навпіл???
©2004 Автор: Святослав Синявський
|
|
|
Ingvar Olaffson
Академік
Повідомлень: 320
Зареєстрований: 14-10-2003
Місто: Kyiv
Нема на форумі
Настрій: normal
|
|
ЛЕБІДЬ БІЛИЙ, ЛЕБІДЬ ЧОРНИЙ.
Білий Лебедю, білий.
Болем гаптовані дні
розчиняються в синій безодні...
Всесвіт - холодний.
Ми - завше одні...
Хмари космічного водню
зорі єднають...
Сумні хто серця об'єднає,
Лебедю Білий?
* * *
Чорний Лебедю, чорний
В чарах твоя печаль
об'єднала самітників хворих...
Північне холодне море.
Останній причал...
Повітря - таке прозоре.
Паротяг з даля прокричав
що ти відлітаєш у вирій,
Лебедю Чорний...
©2004 Автор: Ingvar Olaffson
|
|
|
Ingvar Olaffson
Академік
Повідомлень: 320
Зареєстрований: 14-10-2003
Місто: Kyiv
Нема на форумі
Настрій: normal
|
|
КІНЕЦЬ ПІВДЕННОЇ ЗИМИ.(з Джени Вудхаус)
Такі сумні бувають вечори
На зламі серпня при кінці зими
Коли тіла метеликів лежать
Як пале листя,
коли дерева без кори
Над стилим озером
вп’ялися вітами у синь
Перисті хмари під склепінням неба
На клапті крає юний місяць
Мій сум світлішає,
чого ще серцю треба,
у час коли душа метеликів померлих
летить весні назустріч ...
©2003 Автор: Святослав Синявський
|
|
|
Ingvar Olaffson
Академік
Повідомлень: 320
Зареєстрований: 14-10-2003
Місто: Kyiv
Нема на форумі
Настрій: normal
|
|
віддати все
віддати все щоб вдруге стати сном
щоб небо розділити і з’єднати
щоб спокоєм спуститися на дно
щоб гори висотою перегнати
кохати так немов останній раз
доводиться торкатися до щастя
позбавитись вражаючих прикрас
обтяжливих для шиї і зап’ястя
сприймати світ крізь призму чистоти
і думку відпускати у польоти
зірвати чорну маску самоти
і відчувати погляди на дотик
любити день воістину ясний
любити ніч воістину казкову
для того щоб повернення у сни
на цей раз вже не стало випадковим
©2004 Автор: Iрина Пирiг
|
|
|
Ingvar Olaffson
Академік
Повідомлень: 320
Зареєстрований: 14-10-2003
Місто: Kyiv
Нема на форумі
Настрій: normal
|
|
Все похапцем. Жити ніколи.
Все похапцем. Жити ніколи.
Стираються світлі спомини.
У сонця чомусь канікули –
і літо безмежно втомлене.
... А десь море вабить хвилями.
І мушлі шепочуть стримано.
Шукаєш себе між стилями,
збираєш слова між римами.
Це щастя – всього лиш копія.
Зізнання – всього лиш речення.
Любити Тебе – утопія.
Від Тебе піти – приречення...
©2004 Автор: Iрина Пирiг
|
|
|
Ingvar Olaffson
Академік
Повідомлень: 320
Зареєстрований: 14-10-2003
Місто: Kyiv
Нема на форумі
Настрій: normal
|
|
Alter Ego
Я відчинив у вечір двері світлі.
Крізь них побачив місяця краплину.
У білому, мов цвіт акацій, світлі
Себе почув я на якусь хвилину.
Постукавши до себе ненароком,
Я не знайшов потрібної людини.
А місяць припікав, засліпле око
Дивилося і бачило лиш стіни.
Так важко віднайти цей вхід до себе,
Бо себе ще не знаю, тільки я є.
В мені – якесь бездонне синє небо
Я – місяць, що навколо кружеляє...
...Я зачинив у вечір двері світлі.
На них застигла місяця краплина.
У білому, мов цвіт акацій, світлі
Мені б знайти себе хоч на хвилину...
©2004 Автор: Дроздовський Дмитро
|
|
|
Tempika
Почесний Академік
Повідомлень: 2732
Зареєстрований: 21-1-2004
Місто: Lviv
Нема на форумі
Настрій: усміхнена
|
|
...коли, коли колискова
заведе до снів?
...коли, коли сонця коло
скотиться?
Тоді
я літатиму в сузір*ях
плинучих небес, –
нетривких і невстидливих...
....і розтану десь.
|
|
|
Ingvar Olaffson
Академік
Повідомлень: 320
Зареєстрований: 14-10-2003
Місто: Kyiv
Нема на форумі
Настрій: normal
|
|
дві пісні про дім
Маку пелюстка торкається ніжно вилиці,
Ніч затікає у срібні лелітки зіниць
Білої кицьки, яка у пітьму не надивиться –
Там десь у маковім полі ти спиш горілиць.
Сниться тобі твій залишений дім зі східцями,
Миша, що тихо й завзято долівку шкребе,
Кицька, що з’єднує ніч зі своїми зіницями,
Кицька, яка не повинна чекати тебе
1
Біжиш крізь верби й цвіт гречаний
В обійми степових русалій -
Цигарка й кава – так звичайно...
Відлунням у порожній залі
Прим’ятої трави зітхання.
Туман лягає пелехатий
На юнок, що твоїм пручанням
Насолодившись, будуть спати.
Малює замки сутінкові
В кімнаті дим.
Тобі – покою
І волі.
А мені – любові,
І наш будинок над рікою.
2
Обірвалась перлинна низка
Поміж небо і ледве мжичка.
І безкрилі коштовні бризки
Вкрили жасмин і липи -
То твоя невблаганна звичка
Кличе у Світ Великий.
І посивіє в ніч на сливі
Соловей між двома світами,
За імлою зачата злива
Заспіває тужливо й тихо.
(наш будинок у горах тане)
То моя полинова втіха –
Дочекатися,
нанизати
До перлини перлину знову...
І грубку топити в хаті,
Чекаючи.
©2004 Автор: Шмідт
|
|
|
Ingvar Olaffson
Академік
Повідомлень: 320
Зареєстрований: 14-10-2003
Місто: Kyiv
Нема на форумі
Настрій: normal
|
|
Знайдена парасолька
Ти підібрав мене зламану –
Спиці мої вирвано.
Ти – між двома мелодрамами,
Я – між двома прірвами.
Скоро вже й дощ литиме –
Капель важкі китиці.
Не спроможусь вкрить тебе,
Вирвано бо спиці всі.
(листопад 2003)
©2004 Автор: Шмідт
|
|
|
Ingvar Olaffson
Академік
Повідомлень: 320
Зареєстрований: 14-10-2003
Місто: Kyiv
Нема на форумі
Настрій: normal
|
|
Зі щитом, або...
Ще один недошлях
Не втілено,
Передчуто.
Cum scuto aut in scuto*
Плутаюся в життях.
З дому - і безвісти -
Зализувать губи-рани,
Розгадувать очі-руни,
Плетиво рук плести -
Ледь доторкатися,
Віддаючи цигарку.
Щем потече по карку
(біль мені до лиця).
Ще один недошлях
Вже торувать обридло.
Маємо час обидва
Виспатись
на
щитах.
* Зі щитом, або на щиті (лат.)
©2004 Автор: Шмідт
|
|
|
Ingvar Olaffson
Академік
Повідомлень: 320
Зареєстрований: 14-10-2003
Місто: Kyiv
Нема на форумі
Настрій: normal
|
|
ЛАНЦЮГ ВТЕЧІ-2. КРОК ЗРОБЛЕНО.
і двійко всеблагих, смарагдових очей
щоночі в келії з'являються моїй...
запалюю свічу і дістаю сувій
читаємо удвох допоки запече
вогонь, що лише вчора за Марсом тьмяно блимав
тоді зніму сутану і викину клобук
і чуба випущу ...дістану з сіней лук
і дам ся волі...і стріли проведу очима
і вилечу в вікно...посрібленим волоссям
над оковидом слід залишу...повелося
таким от робом з'являтися в країні цій
ну що ж хай посполиті думають, що знову
у небі перелесник діє ,чи може супернова
хай думають...гайда зі мною у політ...мерщій...
©2004 Автор: Ingvar Olaffson
|
|
|
Ingvar Olaffson
Академік
Повідомлень: 320
Зареєстрований: 14-10-2003
Місто: Kyiv
Нема на форумі
Настрій: normal
|
|
ВИДІННЯ КВІНТИ
Ти миттєвий цілунок
В тишу вкинеш до ранку
Десь на темному ганку
Я чекатиму знову
................довго-довго, довіку
- - -
І немає їм ліку –
Ночі всі в ліхтарях,
Біля спалених вікон
Втротуарені в траур
- - -
Ти - заклечаний червень...
Просом сни зацвітали
Пил порожній здіймали
Дикі вихори в полі:
.................пружні-пружні, сміливі
- - -
І в заплутаній зливі
Все сплелося востаннє:
Сум, трамваї шумливі,
Збите дихання літа.
- - -
Плюскіт, колесо грає...
Світ розкраяний навпіл:
Тут і там таємниче
Дріт вростає у землю.
......................23.06.2004
©2004 Автор: Святослава Лученко
http://www.3muzy.com
|
|
|
Ingvar Olaffson
Академік
Повідомлень: 320
Зареєстрований: 14-10-2003
Місто: Kyiv
Нема на форумі
Настрій: normal
|
|
Брама Неба.
В інтернет-кав'ярні тихо,
п'ята ранку,
я - один...
Друг мій - кволий
ледве диха
впав на ганку...
Хід годин
зупиняється для нього.
Витікає в пори неба
еліксир душі.Не треба
вже просить нічого в Бога
Лиш дорога,
лиш дорога...
Вкрита сріблом
Брама Неба.
©2004 Автор: Ingvar Olaffson
|
|
|
Ingvar Olaffson
Академік
Повідомлень: 320
Зареєстрований: 14-10-2003
Місто: Kyiv
Нема на форумі
Настрій: normal
|
|
ні про кого я так не думаю
ні про кого я так не думаю
як про Тебе
торкаюсь мріями
скільки сил перейшло біду мою
скільки сліз розтеклось під віями
як до Тебе жила
як дихала
в бутафорних світах губилася
у душі апатійна віхола
розгорталася
і крутилася
я шукала себе
псевдоніми
підбирала щоб якось вижити
поки Ти не зігрів долонями
спрагле серце зимою вижате
поки Ти не розсипав промені
в місті дуже сумної готики
зупинив невблаганні повені
обернувши думки у дотики
©2004 Автор: Iрина Пирiг
|
|
|
Ingvar Olaffson
Академік
Повідомлень: 320
Зареєстрований: 14-10-2003
Місто: Kyiv
Нема на форумі
Настрій: normal
|
|
ПРИРЕЧЕНА (середньовічне)
Жевріє...Лілеї тавро рожеве
В променях спить на плечі
Коси мабуть відрубали...
Мечі ваші сховайте
в піхви до віку!
Та заспівайте на втіху
собі і мені
Пісні, що спогади збудить яснії
26.06.2004
©2004 Автор: Святослава Лученко
|
|
|
Ingvar Olaffson
Академік
Повідомлень: 320
Зареєстрований: 14-10-2003
Місто: Kyiv
Нема на форумі
Настрій: normal
|
|
ЗУСТРІЧ.
З дерев останній падолист
Спаде мов плащ в передпокої
Землі зготовлено гливкої
Та вітру дикий танець-твіст
Прощай! Без "трохи" - вже зима
В душі мабуть. Передранкова
Туману марилась тюрма
Дарма усе. Усе чудово
Свічадом профіль пролунав
Мов постріл.Стримана вітальня
Зустріла нас. А ти чекав...
І маєш - пісенька прощальна
Ось тільки вихор закрутив
Листок малесенький в калюжі,
Хтось легко навпіл розділив:
Смутні, відчужені, байдужі.
26.06.2004
©2004 Автор: Святослава Лученко
|
|
|
Ingvar Olaffson
Академік
Повідомлень: 320
Зареєстрований: 14-10-2003
Місто: Kyiv
Нема на форумі
Настрій: normal
|
|
Пил неба
Лезом
У безум
Кинути
Вирваний криками плід.
Виліт
Куль
в себе
вмістить
Правду мою
Порожнечею втрати.
Замовкнуть навіки.
Сокиру вхопити -
Зрубати тополю себе,
Вікно цілувати
Очима сліпими
Шматочками вати
Заліплювать дірку
у ЧАСІ
Та більше не страшно -
На п"ятах пил неба
в півнеба
СОНЦЕ
©2004 Автор: Шмідт
|
|
|
Volodymyr
Академік
Повідомлень: 468
Зареєстрований: 3-9-2003
Місто: гостомель
Нема на форумі
Настрій: в очікуванні...
|
|
Осіннє... (dedication #1)
_______________________I.P.
Знаєш... Наша осінь пахне жовтим
Листям, зкрученим на дні
Неба - ледь зігрітого в долонях
Хмар, прошитих сонцем вдалині...
Знаєш... Наші дні давно минули...
Й десь клубочиться в мені
Страх... І тиша... Вічний спокій......
----------------
Твій дзвінок - «Ало?..» «Привіт!... Як ти?»
він побачив сьогодні у себе в оці
вчорашню сльозу...
|
|
|
Tempika
Почесний Академік
Повідомлень: 2732
Зареєстрований: 21-1-2004
Місто: Lviv
Нема на форумі
Настрій: усміхнена
|
|
через закоханості грати
дивлюсь на тебе, білий світ..
я день шукаю, мов багаття
у лісі, серед чорних віт
мене вплітає світ, як промінь,
у срібну течію життя
твій погляд не мене знаходить,
я невблаганно вже не та
мій голос не дзвенить, як квітка,
на тріпотливому стеблі
чому так палко, стрімко, швидко
весна у небуття летить?...
(з шкільних віршиків)
|
|
|
Ingvar Olaffson
Академік
Повідомлень: 320
Зареєстрований: 14-10-2003
Місто: Kyiv
Нема на форумі
Настрій: normal
|
|
B.C. (for Kristi)
Svyatoslav Synyavsky
"Глаз твоих чёрный кофе
Льётся на кос моих медь"
http://www.stihi.ru/poems/2003/10/22-872.html
Очей твоїх кава чорна,
Струмує на кіс моїх мідь
Міняється світ. Учора
Помер у тобі медвідь
Ти... не...пам’ятаєш мабуть
Як в муках чари долав
Тепер ти мій. Вабить
Тебе мій стан... До лави
Тебе ще прив’язано, милий
Дух ще не все переміг
Вода ще не все змила...
*
В душі, що ступа на поріг
Народжується багаття
Багатство світла і слів
Ти переможеш гаддя
Що виповзає з голів,
Убитих тобою тіней
Знятих мною проклять
Я відчиняю сіни
Волхви там уже стоять
Вони принесли в дарунок
Скриньку...
Тебе розв’яжу
Випий, коханий, трунок
Майбутнє тобі розкажу
Розчинюся в очей твоїх каві
Розтану в тумані днів
Будеш мене ласкавить
Народжу тобі синів
Будеш мене кохати
Тонути в глибинах ночей
На чорній скелі у хаті
Смарагдових очей
Моїх без дна і броду
Моїх до кінця віків
Будиш ся пити вроду
В обіймах м’яких оків
*
Чорна твоя кава
Червона моя мідь
Прошу тебе ласкаво
З надр до моїх угідь
Там коні пасуться срібні
На полонинах гір
Ти все, що мені потрібно,
Дарунку далеких зір...
|
|
|
Ingvar Olaffson
Академік
Повідомлень: 320
Зареєстрований: 14-10-2003
Місто: Kyiv
Нема на форумі
Настрій: normal
|
|
Мамі...
Не виросту із маминих тривог,
Хай мчать роки, сполохані, мов коні,
Та знов мене торкається сам Бог
Святим теплом пришерхлої долоні.
Не виросту із маминих турбот,
Бо в них довіку всі ми – немовлята,
Молитва мами та її любов –
Мого життя і спокою солдати.
Не відісплю тяжких ночей без сну,
І сліз її не зможу я відбути,
Але зміняю їх на ту весну,
Яку так хочу мамі повернути!
Не виросту із маминих турбот,
Бо доки світ цей білим називають,
В нім серце нені та її любов –
Один-єдиний справжній вхід до раю!
©2004 Автор: Наталка Очкур
|
|
|
Ingvar Olaffson
Академік
Повідомлень: 320
Зареєстрований: 14-10-2003
Місто: Kyiv
Нема на форумі
Настрій: normal
|
|
Пообіцяй
Пообіцяй мені що-небудь -
Сьогодні я така сумна...
Шатро ожинового неба
Ковток медового вина.
Пообіцяй мені що-небудь –
Уповні місяць, зорепад,
Чи сум, в якому чорний лебідь
До плеса білого припав.
Пообіцяй мені півцарства,
Або краплиночку роси –
Чи світ, начищений до глянсу,
Мені на таці піднеси.
Знайди суворість океану,
Чи, краще, млосні міражі,
Або скажи мені “кохана”,
Або – нічого не кажи.
Віщунки - зорі щось пророчать,
Таврують плоть густих небес...
Пообіцяй мені, що хочеш,
Пообіцяй мені себе!
©2004 Автор: Наталка Очкур
|
|
|
Tempika
Почесний Академік
Повідомлень: 2732
Зареєстрований: 21-1-2004
Місто: Lviv
Нема на форумі
Настрій: усміхнена
|
|
твою посмішку виплаче небо
несподівано теплим дощем
знову мокрі, щасливі дерева
десь за сонцем зустрінуть тебе
а мене не спіймати на волі
дощового весняного дня
подивись
небокраємо поволі
клаптик неба зліта наче птах
я розтягую мить і куштую
кожну крихту чекання і мрій
львів
шпилястий тісний
начаклує
у відлунні дощу шепіт твій...
(з шкільних віршиків-2)
|
|
|
Ingvar Olaffson
Академік
Повідомлень: 320
Зареєстрований: 14-10-2003
Місто: Kyiv
Нема на форумі
Настрій: normal
|
|
СОНЕТИ ДУЕТОМ-I.(I.O.& C.C.)
І лід горить і мліють діаманти
Пекельне небо, дикий суховій
Замок зламали і розкочують сувій
Письмен таємних кляті окупанти
А ти стоїш вся чиста на пуантах
І сві прадавній дивиться з-під вій
На море лжи, на острови повій,
На продані за копійки таланти
І вже здається сил нема знести
Цей зсув у прірву.Спалено мости
Між світом і тобою, та надія
Ще не вмирає, ще зоріє. Жага
Життя клекоче і перемага
А розум божевіллю протидіє...
©2004 Автор: Ingvar Olaffson
|
|
|
Ingvar Olaffson
Академік
Повідомлень: 320
Зареєстрований: 14-10-2003
Місто: Kyiv
Нема на форумі
Настрій: normal
|
|
СОНЕТИ ДУЕТОМ-II.(I.O.& C.C.)
А розум божевіллю протидіє...
Химерний витвір, чи таємна гра?
Струмує сік, приховує кора
І рух і напрям пристрасті.Події
Розпочинаються не тут.Лодії
Вже спущені на воду,вже нора
Прокопана під муром...Зазира
З-за спини Вій і характерник діє
І чинить розбрат. Місто упаде -
Воно приречено на помсту, і ніде
Немає порятунку. Шлях в неволю
Оракул пророкує. Обр гряде!
Сховатьсь - зась! Не відвернути Долю!
Тож кволий опір чиним де-не-де...
©2004 Автор: Святослав Синявський
|
|
|
| Сторінки:
1
..
12
13
14
15
16
..
19 |
![[*]](images/xp/default_icon.gif){kind=icon}
